Башта Лукині Флеско Лавані
Башта Лукині Флеско Лавані — пам'ятка архітектури національного значення України (охор. № 010071/8)[1], що належить до комплексу пам'яток Генуезької фортеці в Судаку. Згідно з Переліком об'єктів нерухомої спадщини Судацької фортеці Національного заповідника «Софія Київська», башта має порядковий номер 9[2]. Споруджена в 1409 році.
| Башта Лукині Флеско Лавані | |
|---|---|
.JPG) | |
|
| |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Судак |
| Тип будівлі | башта |
| Будівництво | 1409 |
 Башта Лукині Флеско Лавані у Вікісховищі | |
Закрито-відкритого типу Башта Лукині Флеско Лавані — триповерхова, єдина тристінна вежа із залишками склепіння. В першому закритому ярусі практично глуха, а для ведення оборони має щілиноподібні бійниці з камерами, по одній на кожній зі стін (на другому) і амбразури 80 x 70 см так само з камерами (на третьому) ярусах. Довжина північної стіни становить 6 метрів, західної — 5,2 метра. Висота першого поверху — півтора метра. Висота другого поверху — 3,7 метра.
У західній стіні — плита, прикрашена вісьмома гербами і двома фігурами по боках. Напис на плиті свідчить:
"1409 року, в перший день серпня. Ця споруда зведена під час управління шляхетного й могутнього чоловіка пана Лукині де Флеско Лавані, графа і високоповажного консула, і коменданта Солдайи, і Бартоломео де Ілліоні, вершника і капітана".
Відмінність цієї плити від інших плит у фортеці в тому, що на ній вигравіювано вісім щитів-гербів, чотири з яких несуть герб родини Флеско Лавані. Фігури з боків символізують предків з роду консула. Ще два щити, які залишаються порожніми, за традицією призначалися для генуезького управителя. У той рік, коли зводилася вежа, Генуя втратила свою незалежність, увійшовши в підпорядкування Французького королівства.
Під час розкопок біля фундаменту вежі знайшли ікону з написом латиною — Святий Феодор, що мала рельєфний малюнок і рамку заввишки 80 см. На іконі зображений святий Георгій Побідоносець на коні, який пронизує списом голову змія. Стиль, в якому виконана ікона, належить до XV століття.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Постанова КМУ № 518 від 25 червня 2020 р. «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України». Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 20 вересня 2020.
- ↑ Зливкова О. Облік пам'яток Судацької фортеці // Пам'ятки України: історія та культура. — Липень 2014. — № 7. — С. 10 — 11.
Джерела і посилання ред.
- Полканов, Олександр Іванович. Судак: Путівник / О. І. Полканов, Ю. А. Полканов. — Сімферополь: «Таврія», 1985. — 143 с.
- Судак і Генуезька фортеця. Музейний простір [Архівовано 3 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Генуезька фортеця в Судаку. Пам'ятки України [Архівовано 6 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Генуэзская крепость в Судаке — уникальный памятник Средневековья. Подробный путеводитель [Архівовано 14 травня 2021 у Wayback Machine.](рос.)