Бачинський Анатолій Діомидович

Анатолій Діомидович Бачинський (нар. 21 травня 1933, Одеса — пом. 8 квітня1995) — український історик, археограф, професор кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова (1991).

Бачинський Анатолій Діомидович
Indexпр.jpg
Народився 21 травня 1933(1933-05-21)
Одеса, Українська Соціалістична Радянська Республіка, СРСР СРСР
Помер 8 квітня 1995(1995-04-08) (61 рік)
Одеса, Україна Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Одеський університет
Посада професор кафедри історії України Одеського університету імені І. І. Мечникова
Вчене звання доцент
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Відомі учні Хмарський Вадим Михайлович
Діти Бачинська Олена Анатоліївна
Нагороди
Заслужений працівник культури України

Орден «Святые Кирилл и Мефодий» II степени (Болгария, 1969)

Грамота Президиума Верховного Совета УССР

Зміст

Життєпис та науковий доробокРедагувати

Народився в Одесі 21 травня 1933 у родині лікарів.

В 1957 р. закінчив історичний факультет Одеського університету імені І. І. Мечникова. Один із перших напрямків наукової діяльності був обраний ще у студентські роки за власною ініціативою студента й порадою наукового керівника д.і.н., професора С. М. Ковбасюка. Цей напрямок, пов'язаний з історією козацтва й селянства на півдні України у XIX ст., став провідним у подальших наукових дослідженнях вченого й пройшов червоною стрічкою через більшість його наукових праць. Саме з цим напрямком були пов'язані перші наукові публікації А. Д. Бачинського й знайомство з архівними документами. Після закінчення історичного факультету Анатолій Діомидович працював науковим співробітником Одеського державного археологічного музею (1957–1958 рр.) і старшим науковим співробітником Державного архіву Одеської області (1958–1963 рр.). Працюючи в Державному архіві А. Д. Бачинський підготував до друку (у співавторстві) путівник по фондах архіву, написавши до нього понад півсотні статей. Більшість з них не втратили своєї актуальності й сьогодні.

Одночасно, з 1960 р., він розпочав викладати на історичному факультеті Одеського університету імені І. І. Мечникова, на якому потім і пропрацював усе життя. Під впливом колишнього наукового керівника й видатних істориків І. О. Гуржія і В. О. Голобуцького відбувалось подальше накопичення й обробка документів і матеріалів за зазначеним напрямком, що згодом було оформлено у кандидатську дисертацію «Народна колонізація Придунайських степів у XVIII — на початку XIX ст.». Її захист відбувся в Одесі у 1969 р., опонентами виступили д.і.н., проф. В. О. Дядиченко та к.і.н. І. Л. Бутич.

В дисертації вперше в історіографії на основі архівних джерел зі сховищ Москви, Санкт-Петербурга, Краснодара, Києва, Одеси, Миколаєва, Херсона уведених у наукових обіг, А. Д. Бачинський дослідив питання перебування Буджацької орди на території пониззя Дунаю, історії створення Усть-Дунайського козацького війська, перебування задунайського й чорноморського козацтва на території межиріччя Дністра та Дунаю. У подальшому питання, пов'язані з історією задунайських запорожців і Задунайської Січі, отримали активний розвиток у науковому доробку А. Д. Бачинського: побачила світ монографія «Січ Задунайська. 1775–1828» (1994), яка мала бути підставою для захисту цієї теми у 1995 р. для отримання наукового ступеня доктора історичних наук.

Після захисту кандидатської дисертації, окремі наукові напрямки, над якими працював А.Д.Бачинський, присвячені соціально-економічному будівництву в Придунайських землях України в 40-50 рр. XX ст., історії Великої Вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 рр. в цьому регіоні; історії українсько-болгарських зв'язків в XIX — на початку XX ст., проблемам українського краєзнавства Одещини. В них вперше були досліджені питання включення Придунайських територій до складу УРСР, військові операції на території Нижнього Подунав'я у 1941–1945 рр., розкриті одеські сторінки біографії видатних болгарських громадських діячів, письменників— Г.Раковського, Л.Каравелова, І.Вазова, А.Константинова, А.Христєва, зв'язки болгарських діячів з революційним рухом у Російській імперії в останній чверті XIX — початку XX ст., з'ясовані цікаві й важливі сторінки життя літературних діячів І.Котляревського, М.Лермонтова, К.Стаматі-Чурі, М.Старицького, Б.Житкова, В.Катаєва, сходознавців К.Базілі, А.Рафаловича, історика О. І. Маркевича, діяльності члена товариства М. В. Буташевича-Петрашевського («петрашевців», 18451849рр.)І.М.Дебу, «кирило-мефодіївця» (1848 р.)— М.І.Савича, революціонерів першої чверті XX ст.— В.Боженка, Камо, Д. Ульянова та ін. Значення цих матеріалів підкреслювало те, що деякі з них, а саме нові матеріали з біографії Є.Петрова (Катаєва) під час його діяльності в карному розшуку, з історії втечі негрів-невільників в Росію, з організації грецького національного руху в Одесі були підготовлені А.Д.Бачинським і опубліковані «Агентством печати новости» в Ефіопії, Греції та СРСР (1962, 1976).

А. Д. Бачинський автор восьми монографій, півтори сотні наукових та близько двох сотень науково-популярних статей, багатьох археографічних публікацій. Деякі з них опубліковані в Болгарії, Росії, Молдові.

Анатолій Діомидович проводив активну громадську роботу. Він був членом редколегії «Науково-інформаційного бюлетеня Архівного управління УРСР» (19601964); член Бюро наукової Ради АН України з проблем історичної науки, секція давньої і нової історії України; Археографічної комісії АН України; Дирекції Державного архіву Одеської області (з 1987); членом редакційно-видавничої ради республіканського видавництва «Маяк» (з 1989); головою Одеського товариства краєзнавців (1992) та ін.

Використовував псевдоніми: С. Анатольєв, А.Демидов.

Помер у м. Одеса в 8 квітня 1995

НагородиРедагувати

  • орденом «Кирил і Мефодій» II ступеня (Болгарія, 1969) за внесок у розвиток і дослідження україно-болгарських зв'язків;
  • Грамотою Президії Верховної Ради УРСР за участь у підготовці і виданні «Історії міст і сіл УРСР» (1969),
  • почесним званням «Заслужений працівник культури України» (1993).

Пам'ятьРедагувати

  • А.Д.Бачинському в м. Одеса встановлена меморіальна дошка.

Наукові публікаціїРедагувати

  • Государственный архив Одесской области: Путеводитель. — Одеса, 1961 (у співавторстві);
  • Дай руку, другар! — Одеса, 1965 (у співавторстві);
  • Основные етапи крестьянско-казацкой колонизации Буджакской степи и низовий Дунаю в XVIII — начале XIX вв.// Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы, 1964 г. — Кишинев, 1866;
  • Происхождение и состав украинско-русского населения Буджака и низовий Дуная конца XVIII и начала XIX в. //Зап. Одес. археолог. о-ва. — Одеса, 1967. — Т.2(35)
  • Справжні другарі (дореволюційний період). (українською мовою) та «Истински другари» (болгарскьою мовою) (обидві у співавторстві). — Одеса, 1969);
  • Едисанские ногаи в степях Нижнего Побужжя// Тез. плен. і секційних доп. (Результати польових археолог. досліджень 1970–1971 років на території України). — Одеса,1972;
  • В семье советской. Социалистическое строительство в придунайських землях Украинской ССР. — К.; Одеса, 1984;
  • Непокоренный Дунай. — Одесса, 1985;
  • Книга для чтения по истории Одесщині: Для учащихся средних шк.и средих спец. учеб. заведений. Вып.1. — [Одеса], 1992;
  • Січ Задунайська. 1775–1828. Історико-документальний нарис. — Одеса, 1994;
  • Буджацька заграва: Придунайські землі України в роки Великої Вітчизняної війни. — Одеса, 1995.

ЛітератураРедагувати

  • Бачинський А. Д. Біобібліографія учених Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова. Вип.: Історики. — Одеса, 1994;
  • Бачинська О. А., Самойлов Ф. О. Українсько-болгарські зв'язки в працях А. Д. Бачинського (1933–1995) // Україна і Болгарія: віхи історичної дружби. Матеріали міжнародної конференції, присвяченої 120-річчю визволення Болгарії від османського іга. — Одеса, 1999;
  • Хмарський В. М., В. П. Ващенко Бачинський А. Д. // Професори Одеського (Новоросійського) університету: Біографічний словник. — Одеса, 2005;
  • Анатолій Діомидович Бачинський (1933–1995): До 75-річчя з дня народження (біографічні матеріали). — Одеса, 2008.

ПосиланняРедагувати


  Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.