Відкрити головне меню

Бахорець (пол. Bachórzec) — село на Закерзонні в Польщі, в гміні Дубецько Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 933 особи (2011[1]).

Село
Бахорець
пол. Bachórzec
Bachórzec, hlavní silnice.jpg

Координати 49°49′59″ пн. ш. 22°19′59″ сх. д. / 49.83333000002777169° пн. ш. 22.333330000028° сх. д. / 49.83333000002777169; 22.333330000028Координати: 49°49′59″ пн. ш. 22°19′59″ сх. д. / 49.83333000002777169° пн. ш. 22.333330000028° сх. д. / 49.83333000002777169; 22.333330000028

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Дубецько
Перша згадка 1391
Попередні назви Bachorzec, Bochurzec (1391), Bachorzec (1589), Bachorca (1603), Bachorzec (1745), Bachirec (укр. Бахірець) (1860)
Площа 12,39 км²
Висота центру 240  м
Населення 933 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Поштовий індекс 37-752
Автомобільний код RPR
SIMC 0600237
GeoNames 776540
Бахорець. Карта розташування: Польща
Бахорець
Бахорець
Бахорець (Польща)
Бахорець. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Бахорець
Бахорець
Бахорець (Підкарпатське воєводство)
Бахорець
Старий костел святої Катерини в Бахорці
Новий костел святої Катерини в Бахорці

Зміст

Географічне положенняРедагувати

Село розташоване на лівому березі Сяну, на відстані 5 кілометрів на захід від центру гміни села Дубецько, 32 кілометри на захід від центру повіту міста Перемишля і 33 кілометри на південний схід від столиці воєводства — міста Ряшіва.[2]

Через Бахорець проходить воєводська дорога № 884 (pl:Droga wojewódzka nr 884).

ІсторіяРедагувати

В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.

Після захоплення цих земель Польщею територія в 13401772 роках входила до складу Сяноцької землі Руського воєводства Королівства Польського. Згадується в податковому реєстрі 1589 р.: село належало Стадницьким, в селі були 4 лани (коло 100 га) оброблюваної землі, млин, 2 коморники з тягловою худобою і піп[3] (отже, вже тоді була церква).

В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі село Бахорець відійшло до імперії Габсбургів і ввійшло до складу Перемишльського повіту австрійської провінції Галіція. В 1774 р. граф Антоній Красицький з Сеціна, полковник військ коронних, кавалер ордену Св. Станіслава, власник маєтностей Дубецького і Руськосільського ключів подарував землю під церкву в Бахорцю; в 1871 р. церква Св. Івана згоріла.[4]

У 1831 р. в Бахорці була церква і налічувалось 283 греко-католики парафії Дубецько Бірчанського деканату Перемишльської єпархії[5]. У 1871 р. церква св. Івана Предтечі згоріла, що стимулювало перехід українців на латинський обряд.

Хоча «Географічний словник Королівства Польського» в 1880 р. повідомляє про 990 мешканців, з яких 930 римо-католиків і решта — юдеї, шематизм того року фіксує в селі 246 греко-католиків.[6] На той час унаслідок півтисячоліття латинізації та полонізації українці західного Надсяння опинилися в меншості.

Місцева мурована церква святих Кирила і Методія була збудована в 1905 р., в 1936 р. налічувала 142 парафіян, належала до парафії Дубецько Порохницького деканату Перемишльської єпархії.

Після розпаду Австро-Угорщини і утворення Другої Речі Посполитої це частково населене українцями село Надсяння окупувала Польща. Входило до Перемишльського повіту Львівського воєводства.

В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом. Радянські окупанти насильно мобілізували чоловіків у Червону армію. За Люблінською угодою від 9 вересня 1944 року село опинилося по польському боці розмежування лінії Керзона, у так званому Закерзонні. Українців у 1945 р. добровільно-примусово виселяли в СРСР. Решту українців у 1947 році в етнічній чистці під час проведення Операції «Вісла» було виселено на понімецькі землі у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині[7].

У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

НаселенняРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][8]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 483 107 318 58
Жінки 450 78 249 123
Разом 933 185 567 181

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Central Statistical Office (GUS) - TERYT (National Register of Territorial Land Apportionment Journal) (Polish). 2008-06-01. Архів оригіналу за 2012-03-01. Процитовано 2012-11-27. 
  3. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. — p. 48.(лат.)
  4. Бахорець // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1881. — T. II : Derenek — Gżack. (пол.)
  5. Schematismus Universi Venerabilis Cleri Dioeceseos Graeco Catholicae Premisliensis pro Anno Domini 1831, p. 157(лат.)
  6. Схиматісм всего клира католіков обряду греческо-руского Епархіи Перемиской на год от Рожд. Хр. 1880. — с. 59.
  7. Акція «ВІСЛА»: Список виселених сіл і містечок, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ
  8. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  9. Bachórzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — T. I : Aa — Dereneczna. (пол.)
  10. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 111.

Джерела, посилання та літератураРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бахорець