Бахлулзаде Саттар Бахлул-огли
Саттар Бахлул огли Бахлулзаде (азерб. Səttar Bəhlul oğlu Bəhlulzadə / Сәттар Бәһлул оғлу Бәһлулзадә; 15 грудня 1909, Амірджан, нині в межах Баку — 14 жовтня 1974, Москва, похований в рідному селищі Амірджан) — азербайджанський радянський живописець XX століттяа, відомий в основному своїми великими ліричними краєвидами, що оспівують природу Азербайджана, Заслужений діяч мистецтв Азербайджанської РСР (1960), Народний художник Азербайджанської РСР (1963), лауреат Державної премії Азербайджанської РСР (1972)[1]. Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1959, 1969).
Навчався в Азербайджанському художньому технікумі (1927 — 1931) і в Московському художньому інституті (1933 — 1940) у Володимира Фаворського і Григорія Шегаль. Серед найбільш відомих картин художника «Долина Гудіалчай» (1953), «Вечір над Каспієм» (1959), «Мрія землі» (1963), «Весна моєї Батьківщини» (1967), «Земля Азербайджану» (1970), «Бузовна. Берег» (1972) — все в Національному музеї мистецтв Азербайджану (Баку). Саттар Бахлулзаде вважається одним з основоположників сучасної азербайджанської пейзажного живопису [2], а також основоположником азербайджанського імпресіонізма, які зробили вагомий внесок у розвиток азербайджанського пейзажу 60-х — 70-х років.
Твори Бахлулзаде демонструвалися як на республіканських, всесоюзних, так і на персональних виставках, не тільки в Баку, але і в ряді інших міст світу. Значна частина його картин сьогодні зберігається в Національному музеї мистецтв Азербайджану, де роботам художника присвячений окремий великий зал. Також картини Бахлулзаде зберігаються в музеях Москви, Тбілісі, Єревана, Пекіна й інших міст.
Ім'я Саттара Бахлулзаде носить одна з вулиць міста Баку. У селищі Амірджан, де народився і провів більшу частину свого життя митець, відкрито будинок-музей, де виставлені особисті речі та репродукції картин художника. Над могилою Бахлулзаде в АМІРДЖАНОВ споруджено пам'ятник.
Біографія ред.
Дитинство ред.
Саттар Бахлулзаде народився 15 грудня 1909 в селі Амірджан неподалік від Баку (нині — селище в Сураханский районі Баку) в сім'ї Бахлула і окуме Бахлулзаде. Був третьою дитиною в сім'ї після двох старших сестер [3]. Любов до малювання з'явилася у Саттара в ранньому дитинстві. Після того, як батько подарував йому кольорові олівці, Саттар малював все, що бачив навколо — свято Новруз з танцями Кёс-кёса, стрибки молодих хлопців через вогнища та ін.
З самого дитинства Саттара оточував світ мистецтва — різнокольорові килими, які ткали його мати і бабуся, а також унікальний керамічний і мідний посуд, ювелірні вироби, що передавалися з покоління в покоління. В оточенні зразків народної майстерності маленький Саттар став цікавитися мистецтвом.
Мистецтвознавець Расим Ефендієв [az] вважає, що пристрасть до мистецтва в Саттара Бахлулзаде пробудили саме перші дитячі враження: сільські свята, народні ігри, яскраві вбрання дівчат і хлопців, розцяцьковані народними майстрами різного роду предмети побуту, такі як дерев'яні різьблені ложки, розписні висококолесние гарби, різнокольорові скрині, різьблені іграшки, джораби (вовняні шкарпетки), прикрашені національним орнаментом [4].
З п'яти років Саттар малював, вирізав з паперу різних тварин. Скоро стіни будинку прикрасились його «роботами» [4].
У шкільні роки Саттар любив читати вірші Нізамі Гянджеві, Вагіфа, Хагані Ширвані, однак найбільше його надихала поезія Физули, герої його твору "Лейлі і Меджнун ". Він малював їх на обкладинках своїх зошитів і книжок. Вчителям подобалося творчість молодого художника. «Тобі, Саттар, один шлях — в художники» , — говорили вони. Вчителем музики Саттара був видатний азербайджанський композитор Муслім Магомаєв, дід знаменитого радянського співака Мусліма Магомаєва. У цій же школі Бахлулзаде вперше познайомився з історією, літературою, поезією Азербайджану.
Навчання в технікумі. Початок творчості ред.
Маючи величезне бажання творити, в 1927 у Саттар Бахлулзаде поступив в Азербайджанський художній технікум, де здобув початкову професійну художню освіту. У технікум Бахлулзаде надійшов за порадою своїх родичів, що жили в Баку [4]. Ця школа існувала з 1920 а у вигляді центральної студії з вільними майстернями. В 1921 у вона була перетворена у Вищу державну художню школу, а в 1927 у — перейменована в Азербайджанський державний технікум (в 1938 у технікум був перетворений в Азербайджанське державне художнє училище з відкритим при ньому скульптурним відділенням) [5].
У технікумі Саттара опікав відомий на той час художник Азім Азімзаде. Хоча викладання малюнка в технікумі не було на високому рівні, Бахлулзаде звідти виніс особливу пристрасть до малюнка, цій основі майстерності художника [5]. Закінчивши технікум в 1931 у [6], Саттар почав працювати під керівництвом [2] Азима Азімзаде в газеті «Комуніст» як художник-графік [5]. 15 березня 1972 в одному зі своїх щоденників художник писав:
|
У 1931 році я навчався в останньому класі художньої школи, тоді великий художник Азім Азімзаде прийшов у школу як директор. Він відвів мене до себе в газету «Комуніст» [7] … Оригінальний текст (азерб.)
Mən 1931-ci ildə rəssamlıq məktəbinin son sinfində oxuyurdum, onda böyük rəssamımız Əzim Əzimzadə məktəbə müdir gəlmişdi. O məni "Kommunist" qəzetinə, öz yanına işləməyə apardı ... |
|
У редакції газети Бахлулзаде пропрацював два роки (до 1933) [5]. У 1931–1933 рр. були опубліковані перші карикатури Бахлулзаде в цій газеті [2]. Ці роботи носили здебільшого ілюстративний характер на відповідні теми критичних заміток і статей. Незважаючи на те, що Саттар Бахлулзаде працював у газеті не так довго, ці карикатури були першими творіннями художника.
Зустрічі з Азімов Азімзаде і їх спільне співробітництво в редакції газети «Комуніст» багато чому навчили Саттара Бахлулзаде. Пізніше Азімзаде і Бахлулзаде стали справжніми друзями. За власним визнанням Бахлулзаде, Азімзаде справив на нього «величезний духовний вплив». Він вперше розкрив перед молодим Бахлулзаде значення корисних сторін художніх творів. Змушуючи Бахлулзаде багато читати і разоварівая з ним, Азімзаде виховував смак Бахлулзаде, вчив тому, як можна «заставати життя зненацька», вивчати культуру свого народу [5].
Завдяки дружбі з Азімзаде Бахлулзаде став мріяти про вищу художню освіту. Влітку 1933 року він покинув редакцію газети і поїхав до Москви [5].
Примітки ред.
- ↑ Ədəbiyyat, incəsənət və arxitektura sahəsində 1972-ci il Azərbaycan SSR Dövlət mükafatlarının verilməsi haqqında Azərbaycan KP MK-nın və Azərbaycan SSR Nazirlər Sovetinin 1972-ci il tarixli Qərarı [Архівовано 16 січня 2020 у Wayback Machine.] — anl.az
- ↑ а б в АСЕ, 1978, с. 152.
- ↑ Əliyev, 2009.
- ↑ а б в Ефенді, 1959, с. 7.
- ↑ а б в г д е Ефенді, 1959, с. 8.
- ↑ Altstadt, 2000, с. 116.
- ↑ Hacızadə, 2009.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |