Броніслав Бауер
Бронісла́в Ба́уер (пол. Bronisław Bauer; 1851, Гримайлів, Тернопільська область — після 1939) — львівський архітектор.
| Броніслав Бауер | |
|---|---|
 | |
| Народження | 1851 |
| Смерть | після 1939 |
| Поховання | Янівський цвинтар |
| Країна (підданство) |
.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, модерн |
| Найважливіші споруди | Бродівська гімназія, школа ім. Конарського |
| Нереалізовані проєкти | Художньо-промислова школа у Львові |
| Членство | Польське політехнічне товариство у Львові |
 Броніслав Бауер у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Народився в містечку Гримайлів на Тернопільщині. Закінчив архітектурний факультет Львівської політехніки (1870–1876). Один із засновників Політехнічного товариства у Львові.[1] У 1881 році входив до його правління, виконуючи функцію скарбника[2]. Друкував роботи в журналі Czasopismo Techniczne (1880–1881). Член товариства уповноважених архітекторів у 1881–1931 роках. Будував переважно житлові будинки у Львові. Автор проєктів ряду громадських споруд. Брав участь у конкурсі на будинок Художньо-промислової школи у Львові[3]. Був членом Товариства наукової допомоги для Князівства Цешинського[4].
Дата смерті і місце поховання Броніслава Бауера невідоме. У Львові, на полі 6 Янівського цвинтаря є гробовець з вибитим у камені написом польською – “Гробовець родини Броніслава Бауера”. Але на ньому немає ані прізвищ, ані дат, ніяких інших написів. Також не очевидно, що це місце поховання саме відомого архітектора, адже прізвище це досить поширене. Та й запис в біографії “помер після 1939” натякає, що місце поховання невідоме.
Однак найбільше здивування викликає той факт, що у метричній книзі гримайлівського костьолу за 1851 р. народження хлопчика Броніслава Бауера не записано, зате зареєстровано народження дівчинки (!) Броніслави Бауер 31 грудня...
- Будівлі у Львові
- Будинок Лісівничої школи на теперішній вулиці Кобилянської, 1 (1881)[5].
- Мішана школа імені С. Конарського на нинішній вулиці Бандери, 91 (нині середня школа № 55). Споруджена у 1892—1893 роках. Співавтор проєкту Іван Долинський. Застосовано мотив «вікон Браманте» з італійського неоренесансу із вкрапленнями елементів народного мистецтва.[6]
- Одноповерхова вілла Шухевичів на вулиці Барвінських, 7. Споруджена 1897 року, збереглась у зміненому вигляді після перебудов 1928—1936 років[7].
- Проєкти будинків робітничої колонії залізничників на нинішній вулиці Смаль-Стоцького (1905—1914, у співавторстві)[8].
- Власна вілла архітектора з елементами народної архітектури (стиль «пітореск») на вулиці Гушалевича, 5 (1892)[9].
- Низка перебудов палацу на вулиці Пекарській, 11 для потреб фабрики бляшаних виробів Генрика Богдановича (1890, 1892, 1899 роки)[10].
- Житлові будинки на вулиці Листопадового чину, 7 (1890); вілла Барвінських на вулиці Барвінських, 5 (1897); № 9 і 11 на вулиці Донцова (1911)[11]; на вулиці Магазиновій, 1 (1904–1906); на вулиці Ярослава Мудрого 21, 23, 29 (1904–1907); на вулиці Франка, 7 (1911); на вулиці Єфремова 6, 8 (1911); на вулиці Шевченка 9, 13-15 (в кінці XIX ст.), 30, 32 (обидва у 1912), на вулиці Лисенка, 46 (1913)[12].
- Прибуткові будинки Генрика Богдановича № 6 і 8 на вулиці Вузькій. Перший отримав оздоблення у стилі неокласицизму, другий — сецесії. Проєкти 1910–1911 років[10].
- Перебудова дому № 20 на вулиці Олени Степанівни у Львові (1931)[13].
- Будівлі за межами Львова
- Притулок для людей похилого віку в місті Аньєр у Швейцарії (1880).
- Гімназія у Бродах (1881, співавтор Іван Долинський). Проєкт був одним із двох найкращих, обраних на конкурсі 1879 року (другим був проєкт архітектора Адольфа Мінасевича). Є однак дані, що 28 лютого 1880 року бродівський магістрат врешті обрав до реалізації саме проєкт Мінасевича[14].
- Будівництво дому польського гімнастичного товариства «Сокіл» у Самборі. Виконане у 1903-1904 роках фірмою Бауера за проєктом Емануеля Яримовича. Роботами на місці керував будівничий Владислав Яворський із Перемишля[15].
-
Будинок у стилі сецесії, на вулиці Франка, 7 (1911). -
Власна вілла в стилі «піттореск» на вулиці Гушалевича, 5 (1892). -
-
Дім на вулиці Листопадового чину, 7 (1890).
.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Towarzystwo Politechniczne we Lwowie 1877—1902. Pamiętnik jubileuszowy / pod red. E. Grzębskiego. — Lwów, 1902. — S. 10, 85. (пол.)
- ↑ Towarzystwo Politechniczne… — S. 76.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 291.
- ↑ Sprawozdanie Towarzystwa Naukowej Pomocy dla Księstwa Cieszyńskiego za rok obrotowy 1906. — Cieszyn, Drukarnia Tow, Domu Narodowego. — S. 11. (пол.)
- ↑ Lwów. Ilustrowany przewodnik. — Lwów: Centrum Europy, 2003. — S. 176. — ISBN 966-7022-26-9. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова… — С. 285.
- ↑ Прийма Л. За деякими пам'ятними львівськими адресами // Наукові записки / Львівський історичний музей. — Вип. X. — Львів: Новий час, 2001. — С. 96—98. — ISBN 966-95279-6-1.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 494.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 358.
- ↑ а б Стеців Т. Вілла на бастіоні (ґенеза кам'яниці Орловського-Боґдановіча-Мєрніка) // Вісник інституту «Укрзахідпроектреставрація». — 2009. — № 19. — С. 170—172.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 476.
- ↑ Lwów. Ilustrowany… — S. 216.
- ↑ Tragiczny wypadek na budowie // Słowo Polskie. — 2 czerwca 1931. — № 149. — S. 2. (пол.)
- ↑ Ogłoszenie // Gazeta Narodowa. — 4 marca 1880. — № 52. — S. 4.
- ↑ Czterdziestolecie. Sokół w Samborze, 1890—1930. — Lwów: Zakłady Graficzne Ski Akc. Książnica-Atlas we Lwowie, 1930. — S. 11.
Джерела ред.
- Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- Ю. Бірюльов. Бауер Броніслав // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 1: А—Ґ. — С. 192. — ISBN 978-966-7007-68-8.
- Тимофієнко В. І. Бауер Броніслав // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 24. — ISBN 966-7452-16-6.
- Łoza S. Architekci i budowniczowie w Polsce. — Warszawa: Budownictwo i Architektura, 1954. — S. 22. (пол.)