Батоліт
Батолі́т (від грец. bathos — глибина і lithos — камінь) — форма залягання глибинних магматичних гірських порід; великі інтрузивні тіла (площа понад 200 км²), складені головним чином гранітоїдами, що залягають серед осадових товщ порід у ядрах антикліноріїв.
| Батоліт | |
 | |
 Батоліт у Вікісховищі |
Опис ред.
Батоліт є результатом проплавлення магмою гірських порід. На поверхні з'являються тільки після зносу (денудації) покриваючих шарів.
Батоліти, як правило, орієнтовані своєю довгою віссю паралельно простяганню складчастих структур. Контакти з боковими (вмісними) породами можуть бути узгодженими і січними.
Батоліти досягають 2000 км в довжину і більше 1000 км завширшки. До гранітних батолітів приурочені родовища руд олова, вольфраму, золота і багатьох інших металів.
Питання про форму і походження батолітів є дискусійним.
В Україні відомі батоліти: Уманський, Житомирський, Богуславський, Мокро-Московський та ін.
Дотичні терміни ред.
Ембатолітовий (англ. embatholithic, нім. embatholithik, рос. эмбатолитовый) — той, що знаходиться серед вивержених порід у верхній частині батоліта (про мінерал і мінеральний комплекс).
Ендобатолітовий (англ. endobatholithic, нім. endobatholithik, рос. эндобатолитовый) — той, що знаходиться серед вивержених порід у глибинній частині батоліту (про мінерал і мінеральний комплекс).
Епібатолітовий (англ. epibatholithic, нім. epibatholithik, рос. эпибатолитовый) — той, що знаходиться серед вивержених порід у верхній частині батоліта, недалеко від земної поверхні (про мінерал і мінеральний комплекс).
Див. також ред.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Посилання ред.
- (англ.) Батоліт Айдахо. [Архівовано 1 липня 2010 у Wayback Machine.]
- (англ.) Корнубійський батоліт.