Батальйон «Далекосхідна Січ»

Батальйон «Далекосхідна Січ» також Квантунська УПА — збройні сили Української національної колонії Харбін. Військове формування існувало в 19371943 роках. Командир батальйону — Григорій Файда.[1]

Військове формування мало на меті звільнити територію Зеленого Клину від російсько-радянської окупації та відновити Українську Далекосхідну Республіку.

ІсторіяРедагувати

Батальйон був створений в 1937 році у Харбіні на основі місцевих українських пластунських організацій за участю Української національної колонії Харбін та прибулих з Західної України до Маньчжурії членів бойової групи Організації українських націоналістів під керівництвом Григорія Купецького.

Новостворений батальйон мав стати основою майбутньої української далекосхідної армії, яка мала звільнити Зелений Клин від радянської окупації та відновити Українську Далекосхідну Республіку.

Військове формування підтримувалося Генеральним штабом Японії, яке виділило для батальйону приміщення в місті Харбін і регулярно їх фінансувало. Існували ідеї спільних військових дія Японської імперії та Української національної колонії Харбін проти СРСР на території Зеленого Клину, з метою відновлення на цих землях української державності під японським протекторатом.

До переходу Далекосхідної Січі на територію Зеленого Клину, що була окупована Радянською Росією були підготовлені спеціальні листівки та література. Все це мало привернути увагу українців, які служили в радянській армії на Далекому Сході, та закликало їх перейти на бік українських сил.

Також батальйон підтримували і прихильники гетьманського руху Павла Скоропадського, які мали на меті об'єднати свої сили з ОУН для найшвидшого звільнення території Української Далекосхідної Республіки.

У 1943 році, у зв'язку з початком втрати впливу Японії на Далекому Сході, яка зав'язла у війні проти США, фінансування батальйону було припинене. В тому ж році військове формування було розпущене.

ПриміткиРедагувати

  1. Архив управления ФСБ РФ по Республике Бурятия (АУФСБРБ). Ф. 2. Оп. 1. Д. 4. Л. 41

ДжерелаРедагувати