Відкрити головне меню

Баталов Олексій Володимирович

радянський та російський актор, режисер та сценарист

Олексій Володимирович Баталов (рос. Баталов Алексей Владимирович; 20 листопада 1928 Владимир, Російська РФСР — 15 червня 2017, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог. Народний артист СРСР (1976). Герой Соціалістичної Праці (1989). Лауреат Державної премії СРСР (1981) і двох Державних премій Росії (1966, 2005). Найбільшу популярність здобув після виходу у світ фільмів «Справа Румянцева», «Летять журавлі» та «Москва сльозам не вірить».

Баталов Олексій Володимирович
Aleksey Batalov.jpg
Народився 20 листопада 1928(1928-11-20)
Володимир, Російська РФСР
Помер 15 червня 2017(2017-06-15) (88 років)
Москва, Росія
  • падіння[d]
  • Поховання Преображенське кладовище
    Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
    Діяльність актор, режисер, сценарист, педагог
    Alma mater Школа-студія МХАТ (1950)
    Заклад Центральний академічний театр Російської армії[d], Московський художній театр, Ленфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії
    Роки діяльності 19442017
    Батьки Vladimir Batalov[d]
    Nina Olshevskaya[d]
    IMDb ID 0060692
    Нагороди та премії
    Герой Соціалістичної Праці — 1989
    Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 2008 Орден «За заслуги перед Вітчизною» — 1998
    Орден Леніна — 1989 Орден Леніна — 1967
    Орден Кирила і Мефодія I ступеня
    Народний артист СРСР— 1976 Державна премія СРСР — 1981
    Державна премія Російської Федерації- 2005

    Commons-logo.svg Баталов Олексій Володимирович у Вікісховищі?

    БіографіяРедагувати

    Народився в сім'ї акторів. З п'яти років ріс у родині письменника Віктора Ардова. Мати — акторка Ніна Ольшевська. Батько — актор і режисер Володимир Баталов. Закінчив школу-студію МХАТ у 1950 році. З того ж року був актором Центрального театру Радянської Армії.

    З 1956 — грає на сцені МХАТ, а з 1957 — актор і режисер кіностудії «Ленфільм». З 1975 — педагог ВДІКу. З 1979 — професор. З 2007 — президент Російської академії кінематографічних мистецтв «Ніка»

    Багато років був секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР, головою комісії ВЦРПС у преміях в галузі літератури, мистецтва та журналістики, а також працював у Комітеті захисту миру, Фонді світу, Асоціації «Родина».

    Брав[коли?] активну участь у роботі Міжнародного фонду «Світ мистецтва».

    Олексій Баталов обраний почесним президентом Паризького Кіноклубу «Жар-птиця», головою Оргкомітету щорічної премії російських ділових кіл «Кумир» за найкращі акторські роботи року, почесним членом Правління регіональної благодійної організації «Московська Асоціація сприяння і допомоги інвалідам з дитячим церебральним паралічем», членом Опікунської Ради Марфо-Маріїнського благодійного товариства (за його участю була відновлена ​​Марфо-Маріїнська обитель).

    Особисте життяРедагувати

    Одружений на артистці цирку Гитані Леонтенко.[коли?]

    Громадська діяльністьРедагувати

    11 березня 2014 року підтримав позицію Володимира Путіна щодо Російської агресії в Криму, підписавши колективне звернення до російської громадськості «Діячі культури Росії — на підтримку позиції Президента по Україні та Криму»[1].

    Смерть та похованняРедагувати

    Помер 15 червня 2017 року в Москві, після тривалої важкої хвороби[2].

    Прощальна церемонія відбулася 19 червня у Будинку кіно міста Москви, похований на Преображенському цвинтарі столиці Росії[3].

    ФільмографіяРедагувати

    РежисерРедагувати

    • 1959 — Шинель
    • 1966 — Три товстуни
    • 1972 — Гравець

    СценаристРедагувати

    • 1966 — Три товстуни
    • 1977 — Зайченя і муха
    • 1988 — Чужа шуба
    • 1989 — Поїздка у Вісбаден

    АкторРедагувати

    • 1944 — Зоя
    • 1954 — Служу Радянському Союзу
    • 1954 — Велика сім'я
    • 1955 — Справа Румянцева
    • 1955 — Михайло Ломоносов
    • 1955 — Мати
    • 1957 — Летять журавлі
    • 1958 — Люба моя людина
    • 1960 — Дама з собачкою
    • 1961 — Дев'ять днів одного року
    • 1963 — День щастя
    • 1964 — Світло далекої зірки
    • 1966 — Три товстуни
    • 1966 — У місті С.
    • 1967 — Сьомий супутник
    • 1968 — Живий труп
    • 1970 — Біг
    • 1970 — Увага, черепаха!
    • 1971 — Червоний дипломат
    • 1973 — Повернення немає
    • 1974 — Петро Мартинович і роки великого життя
    • 1974 — Чисто англійське вбивство
    • 1975 — Зірка привабливого щастя
    • 1975 — Рікі-Тікі-Таві
    • 1976 — Горіти, щоб світити
    • 1978 — Пізня зустріч
    • 1979 — Професія — кіноактор
    • 1979 — Москва сльозам не вірить
    • 1983 — Швидкість
    • 1984 — Час відпочинку з суботи до понеділка
    • 1986 — Парасолька для молодят
    • 1986 — Досьє людини в «Мерседесі»
    • 1990 — Похорон Сталіна
    • 1991 — Полтергейст-90
    • 1998 — Чехов і Ко
    • 2005 — Далеко від Сансет-бульвару
    • 2006 — Карнавальна ніч-2, або п'ятдесят років по тому

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    ДжерелаРедагувати