Відкрити головне меню

Басань (Пологівський район)

Баса́нь — село в Україні, в Пологівському районі Запорізької області. Населення становить 1422 осіб. Орган місцевого самоврядування — Басанська сільська рада.

село Басань
Basan gerb.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Пологівський
Рада/громада Басанська сільська рада
Код КОАТУУ 2324280501
Облікова картка Басань 
Основні дані
Засноване 1790
Населення 1422
Площа 8,864 км²
Густота населення 160,42 осіб/км²
Поштовий індекс 70643
Телефонний код +380 6165
Географічні дані
Географічні координати 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. / 47.39333; 36.16083Координати: 47°23′36″ пн. ш. 36°09′39″ сх. д. / 47.39333° пн. ш. 36.16083° сх. д. / 47.39333; 36.16083
Середня висота
над рівнем моря
148 м
Водойми р. Токмачка
Відстань до
районного центру
12 км
Місцева влада
Адреса ради 70643, с. Басань, вул. Центральна, 337; тел.3-66-31 ,3-66-02
Карта
Басань. Карта розташування: Україна
Басань
Басань
Басань. Карта розташування: Запорізька область
Басань
Басань

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР, зокрема через терор Голодоморами — 1932—1934 та 1946—1947.

Географічне розташуванняРедагувати

Село Басань знаходиться на березі річки Мала Токмачка, вище за течією примикає село Семенівка, нижче за течією примикає село Тарасівка. Примикає до села Шевченкове. Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Через село проходить автомобільна дорога Т 0401.

Історичні відомостіРедагувати

Басань заснована 1790 козаками-переселенцями зі Старої Басані — тепер Бобровицького району Чернігівської області.

За переписом 1897 року кількість мешканців становила 5595 осіб (2791 чоловічої статі та 2804 — жіночої), з яких 5542 — православної віри[1].

З 1917 — у складі УНР. Після 70-річного періоду російської комуністичної окупації — знову у складі держави Україна.

Герб Басанської сільської радиРедагувати

На синьому полі — золота бджола на золотих сотах, правіше від неї — керамічний глечик, з якого ллється вода. На золотому полі під бджолою — герб Кальміутської Паланки.

Бджола — то працьовитість, а ще чистий степ, пишні трави й квіти. Глечик вказує на поклади керамічної глини, а ще він є символом злагоди. Вода, що витікає з глечика — басанська, з чудовими властивостями, вода — це джерело життя.

Герб Кальміутської Паланки говорить про те, що в селі було багато козаків, навіть надовго збереглися козацькі традиції й назви. Герб увінчаний короною із золотих колосків, що вказує на сільський характер поселення.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-59)