Басалига Олександр Олександрович
Олекса́ндр Олекса́ндрович Басалига (1991—2023) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
| Олександр Олександрович Басалига | |||
|---|---|---|---|
 Старший лейтенант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
18 серпня 1991 Дніпро | ||
| Смерть |
9 березня 2023 (31 рік) Бахмут | ||
| Громадянство |
 Україна | ||
| Псевдо | Монгол | ||
| Військова служба | |||
| Роки служби | 2014-2023 | ||
| Приналежність |
Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ |
 Механізовані війська | ||
| Формування | |||
| Війни / битви | |||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Життєпис ред.
Олександр Басалига народився та виріс у Дніпрі. У 2014 році добровольцем пішов служити до лав ЗСУ. Після навчання потрапив до першої окремої танкової бригади. Був навідником танку «Булат».
Спочатку його танковий підрозділ перебував біля Бахмута. Перевіривши готовність бронетехніки і отримавши все необхідне, колонна «Булатів» висунулася в район Дебальцевого.
Після тримали екіпаж танку оборону біля м. Волноваха. Після успішних боїв у районі Волновахи йому доручили командувати танковим екіпажем, згодом воїн мав ще кілька ротацій на Донбасі.
У 2016 році вступив до НТУ «ХПІ». Після закінчення інституту почав службу у 93 ОМБР «Холодний Яр». На початку втрогнення служив в штабі. Коли формувався новий батальон, перейшов в піхоту. Спочатку на посаді заступника командира роти з озброєння, потім прийняв командування взводом і згодом ротою.
Двічі був поранений в боях за м. Бахмут, після другого деякий час пересувався на інвалідному візку. Через деякий час відновився і продовжив командувати ротою. Стриманий, зосереджений. У всіх підлеглих викликав величезну повагу.
З 2014 року пройшов шлях від танкіста до командира роти.
Мав позивні «Монгол» та (раніше) «Кореєць».
Загинув 9 березня 2023 року у м. Бахмут на Донеччині.
У Олександра залишились батьки, сестра і дружина.
Нагороди ред.
За особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов'язку, та з нагоди Дня Збройних Сил України нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (2.12.2016).[1]
За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений медаллю «Захиснику Вітчизни» (23.12.2022)[2]
Посилання ред.
* Дмитро Горбунов АрміяInform «Легенда про „бурята“, який воював за Україну під Дебальцевим.»
* Прес-секретар 93 ОМБр Ірина Рибакова «Сан Санич Басалига»
* SuspilneDnipro «Командир роти 93 бригади „Холодний Яр“ про оборону Бахмуту, поранення та основні пріоритети»
* Orla Guerin, BBC News «Ukraine war: Putin's annexation will fail, say Ukrainians at eastern front»
Джерела ред.
- ↑ Указ Президента України від 2 грудня 2016 року № 538/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Указ Президента України №885/2022 Про відзначення державними нагородами України.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |