Бархударов Степан Григорович

Степа́н Григо́рович Бархуда́ров (*7 березня 18941983) — російський радянський мовознавець. Спеціаліст в галузі стародавньої російської мови, лексикології і лексикографії.

Бархударов Степан Григорович
Народився 23 січня (4 лютого) 1894[1]
Баку, Російська імперія[2][1]
Помер 3 жовтня 1983(1983-10-03) (89 років)
Москва, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність русист, мовознавець, педагог, викладач університету
Галузь мовознавство[3] і русистика[3]
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет (1918)
Науковий ступінь доктор філологічних наук[d]
Вчене звання професор[d][1] і член-кореспондент
Науковий керівник Шахматов Олексій Олександрович
Вчителі Шахматов Олексій Олександрович
Відомі учні Булахов Михайло Гапейович, Bronislava Bukchinad, Yury Karaulovd і Margarita Kozhinad
Знання мов російська
Заклад Санкт-Петербурзький державний університет, Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена і Інститут російської мови ім. В. В. Виноградова РАН
Членство Академія наук СРСР[1]
Magnum opus Q4423804? і Малий академічний словникd
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Ленінська премія

Член-кореспондент АН СРСР (з 1946), з 1926 — професор Ленінградського університету, з 1958 працює в Інституті російської мови АН СРСР.

Разом з іншими методистами склав підручник «Російська мова» (2 ч., 1929), який неодноразово видавався в Україні. Редактор журн. «Русский язык в школе» (1938—1946) і «Русский язык в национальной школе» (з 1957). Разом з С. П. Обнорським видав «Хрестоматію з історії російської мови», редактор «Словника сучасної російської літературної мови» (т. 1—6, від «А» до «М», 1948—57).

Примітки ред.

Література ред.