Бариш-Тищенко Ірина Андріївна
Ірина Андріївна Бариш-Тищенко (нар. 22 вересня 1942, Новосибірськ) — український мистецтвознавець; член Національної спілки художників України з 1999 року. Дружина майстра художнього скла Олега Гущина.
Бариш-Тищенко Ірина Андріївна | |
---|---|
Народилася | 22 вересня 1942 (81 рік) Новосибірськ, РРФСР, СРСР |
Країна | СРСР Україна |
Діяльність | мистецтвознавиця |
Alma mater | Київський державний художній інститут (1968) |
Вчителі | Білецький Платон Олександрович Міляєва Людмила Семенівна Асєєв Юрій Сергійович і Владич Леонід Володимирович |
Членство | Національна спілка художників України |
У шлюбі з | Гущин Олег Ілліч |
Біографія
ред.Народилася 22 вересня 1942 року в місті Новосибірську (нині Росія). 1968 року закінчила Київський художній інститут, де її педагогами з фаху зокрема були Платон Білецький, Людмила Міляєва, Юрій Асєєв, Леонід Владич.
Протягом 1967—1969 років працювала у Художньому фонді УРСР, брала участь у виявленні осередків традиційного народного мистецтва в регіонах України; у 1969—1973 роках завідувала творчими секціями Київської організації Спілки художників України; у 1973—1976 роках досліджувала проблеми розвитку дизайну та сучасних технологій виробів художнього скла й кераміки, входила до складу Республіканської художньої ради (скло, кераміка) Міністерства промисловості будівельних матеріалів УРСР. Протягом 1981—1991 років здійснювала науково-методчну роботу зі створення нових та вдосконалення існуючих експозицій музеїв України художнього профілю в складі науково-методичних відділів Національного музею історії України (1981—1986 роки) та Національного художнього музею України (1986—1991 роки). У 1991—1999 роках завідувала сектором експозиційно-виставкової роботи Музею видатних діячів української культури.
Живе у Києві, в будинку на вулиці Івана Мазепи, № 17, квартира № 16[1].
Праці
ред.Рецензент альбому «Київський музей Російського мистецтва» (Київ, 1979—1989). Авторка статей про розвиток окремих галузей образотворчого та декоративного мистецтва, опублікованих у журналі «Образотворче мистецтво», зокрема:
- «20 років Українського „Агітплаката“» (1981, № 3);
- «Ювелірне мистецтво — здобутки і тенденції» (1982, № 3);
- «Петриківський розпис. Проблеми розвитку» (1986, № 3);
- «Народне мистецтво в музеях Республіки» (1990, № 2);
- «Київські художники — знаменній даті» (1990, № 3).
- інші праці
- «Освідчення в коханні», до 70-річчя від дня народження Катерини Білокур (1979);
- «Російський живопис в музеях України» (1989).
Авторка статей до Енциклопедії сучасної України: Кириченко Ірина Вікторівна та Кириченко Михайло Романович[2].
Примітки
ред.- ↑ Бариш-Тищенко Ірина Андріївна / Довідник членів Національної спілки художників України. Київ. 2003, сторінка 123.
- ↑ І. А. Бариш-Тищенко — авторський внесок / Інтернет-версія Енциклопедії сучасної України.
Література
ред.- В. М. Прядко. Бариш-Тищенко Ірина Андріївна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.