Баришников Револьд Володимирович
Револьд Володимирович Бари́шников (нар. 18 листопада 1924, Харків — пом. 5 серпня 1985, Харків) — український радянський художник; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1960 року (у 1968—1982 роках — член правління). Батько живописця Володимира Баришникова.
| Баришников Револьд Володимирович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
18 листопада 1924 Харків, Українська СРР, СРСР | |||
| Смерть | 5 серпня 1985 (60 років) | |||
| Харків, Українська РСР, СРСР | ||||
| Країна |
 СРСР | |||
| Навчання | Харківське державне художнє училище (1941) і Харківський художній інститут (1954) | |||
| Діяльність | художник | |||
| Вчитель | Бесєдін Сергій Фотійович і Томенко Григорій Олексійович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Партія | КПРС | |||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||
| Нагороди |
    | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народився 18 листопада 1924 року в місті Харкові (нині Україна). 1941 року закінчив Харківське художнє училище; у 1942 році — індустріальний технікум у місті Чимкенті.
З серпня 1942 року — в Червоній армії. У військовому званні лейтенанта служив у 1326 стрілецькому полку 415 стрілецької дивізії 1-го запасного стрілецького полку[1]. Брав участь у німецько-радянській війні. Протягом 1944—1948 років — оперативний офіцер в органах МВС СРСР в Управлінні у справах військовополонених у місті Ізюмі.
Упродовж 1948—1954 років навчався у Харківському художньому інституті, де його викладачами були зокрема Сергій Бесєдін і Гринорій Томенко. Дипломна робота — картина «Могутня кучка». Член КПРС з 1962 року.
Жив у Харкові, в будинку на вулиці Отакара Яроша, № 21а, квартира 9. Помер у Харкові 5 серпня 1985 року.
Творчість ред.
Працював в галузі станкового живопису і графіки, автор понад 150 робіт. Серед них:
- живопис
- «Могутня кучка (1954);
- «Портрет народного артиста РСФСР Володимира Дурова» (1956);
- «Ленін і Горький на Капрі» (1957);
- «Монтажник» (1960);
- «Володимир Ленін на суботнику в Кремлі» (1960);
- «Слово Тараса» (1961);
- «На будівництві» (1961; Херсонський краєзнавчий музей);
- «Сіячі» (1963; Дніпровський художній музей);
- «Вставайте, кайдани порвіте!» (1964);
- «Незабаром травень» (1964);
- «Тривога» (1965);
- «Наш паровоз, вперед лети» (1967);
- «Село взимку» (1968);
- «Перша зірниця» («Лампочка Ілліча») (1969) ;
- «До армії служити» (1969–1970);
- «Проводи зими» (1972);
- «Підводники» (1973);
- «Портрет молодого інженера» (1973);
- «Починається день» (1974);
- «Весілля» (1975);
- «Піднімають прапор» (1975);
- «Присяга» (1978);
- «Напередодні» (1980);
- «Олексій Стаханов» (1980);
- «У звільненому селі» (1981);
- «Перемога» (1982);
- «Зустріч ветеранів» (1983);
- «Палке літо 1943 року» (1984);
- графіка
- «Арешт комуніста» (1955, кольорова автолітографія);
- «Москва. Кремль» (1960, акварель);
- «Давній Псков. Печери» (1970);
- «Сковорода серед народу» (1972).
Брав участь у республіканських виставках з 1957 року, всесоюзних з 1966 року, зокрема:
- виставці графіки художників Харкова, присвяченій 40-річчю Радянської України у Харкові (1957);
- виставці творів молодих художників, присвяченій фестивалю молоді УРСР у Києві (1957);
- художній виставці «Радянська Україна» (декада) у Києві (1960);
- художній виставці, присвяченій 100-річчю з дня смерті Тараса Шевченка У Києві (1961).
Персональна, посмертна виставка відбулася у 1987 році в Харківському художньому музеї.
Відзнаки ред.
Нагороджений:
- медалями «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945), «За відвагу» (24 вересня 1966)[1];
- Грамотою Президії Верховної Ради УРСР.
Заслужений художник УРСР з 1976 року.
Примітки ред.
- ↑ а б Пам'ять народу. [Архівовано 13 березня 2022 у Wayback Machine.](рос.)
Література ред.
- Барышников, Револьд Владимирович // Художники народов СССР: Биобиблиографический словарь. — Том 1 (Аавик — Бойко). — Москва: Искусство, 1970. — сторінка 297 (рос.).
- Баришников Револьд Володимирович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 26.;
- Баришников Револьд Володимирович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 17.
- Баришников Револьд Володимирович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
- Баришников Револьд Володимирович // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 49. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Баришников Револьд Володимирович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 148. — ISBN 5-88500-27-1.;
- В. Д. Путятін. Баришников Револьд Володимирович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2003. — Т. 2 : Б — Біо. — 872 с. — ISBN 966-02-2681-0.;
- Барышников Револьд Владимирович // Харьков. Энциклопедический словарь. Харків. 2014, сторінки 64—65. [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] (рос.);
- Р. Михайлова. Баришников Револьд Володимирович // Словник художників України. Біобібліографічний довідник. Книга 1 : А-В / (головний редактор Г. Скрипник); НАН України, ІМФЕ імені М. Т. Рильського. Київ: видавництво ІМФЕ, 2019. 240 с. сторінка 91. [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-02-8960-4.