Відкрити головне меню

Бланка Баран-Бачинська (уроджена Гаврисевич; нар. 1896, Золочів — пом. 1971, Мюнхен) — українська громадсько-політична діячка, організаторка галицького українського жіноцтва й голова української секції Жіночої Ліги Миру і Свободи, відома журналістка[1]. У роки існування ЗУНР — член Державної Ради.[2]

Бланка Баран-Бачинська
Бланка Баранова.jpg
Ім'я при народженні Блянка Гаврисевич
Народилася 1896(1896)
Золочів
Померла 14 серпня 1971(1971-08-14)
Мюнхен
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР/УНРАвстрія АвстріяПольща ПольщаНімеччина Німеччина
Діяльність громадсько-політична діячка, журналістка
Alma mater Львівський університет
У шлюбі з Баран Степан Іванович

ЖиттєписРедагувати

Бланка Баран-Бачинська народилася у 1896 році у Золочеві у родині священика Гаврисевича.

Після закінчення гімназії у Львові Баран-Бачинська до 1918 року вивчала філософію у Львівському університеті. Ще студенткою вона увійшла до академічної громади та стала членкинею Головної управи Союзу українок у Львові. 1918 року одружилася з політичним діячем доктором Степаном Бараном[3]. Попри труднощі, перешкоди і нерозуміння поступово, але неухильно політик поряд з іншими діячами втілювала в життя ідеєю національного дошкільного виховання в Галичині[4].

 
Українська делегація на конгресі Ліги Миру і Свободи у Відні у 1921 році. (Бланка Баран перша зліва у третьому ряду)

У роки визвольних змагань Бланка жила з родиною у Кам'янці-Подільському. Тут на почтку серпня 1919 року з ініціативи Бланки Баранової, Іванни Одриної та Марії Струтинської зустрілися жінки Наддніпрянщини та Галичини і проголосили заснування «Союзу українок», що охопив жінок усіх частин України.[5] Також у Кам'янці Баран-Бачинська очолювала створений 26 липня 1919 року «Комітет галицьких українок» для допомоги біженцям, «ра­неним по шпиталях» і евакуйованим галичанам[6]. У 1921 році громадська діячка вимушена була емігрувати до Відня, де прожила до 1924 року.

У 1921 році Бланка Баран увійшла до складу української делегації на конгресі жіночої організації Міжнародної жіночої ліги миру й свободи, виголосила доповідь «Українці і Союз народів». Незабаром стала головою української секції Міжнародної ліги, обстоювала на закордонних форумах права українців у Галичині. Була заступницею голови Української національної жіночої ради у 1921—1924 роках, яка ставила перед собою мету об'єднати діяльність українок, що жили в еміграції. Від 1924 року діячка жила у Львові. Тут вона продовжила свою діяльність як голова української секції Міжнародної ліги миру й свободи (до 1939 року)[7], стала організаторкою, а згодом і головою жіночої секції при Українському національно-демократичному об'єднанні (1926—1939).

У ці роки Баран-Бачинська друкувала в українських виданнях, зокрема в «Ділі», «Громадському голосі» статті про міжнародний жіночий рух, роботу українських жіночих організацій в еміграції.

Під час Другої світової війни Бланка емігрувала до Німеччини, де у 1946 році активізувала свою громадську діяльність, була серед засновниць Об'єднання українських жінок у Верісгофені, входила до головної управи Об'єднання українських жінок Німеччини[8]. Від 1956 року жила в Мюнхені, де померла 14 серпня 1971 року[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Українознавчий альманах / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. — Київ, 2009. — Випуск 6. — с. 83. — ISBN 978-966-2213-81-2.
  2. Культурно-громадські й національні діячки; О.Луговий, Українське життя в Севастополі. Процитовано 27 травня 2018.
  3. а б 14 серпня. Цього дня колись; Олег Будзей, Вічний Камйянець, 13 серпня 2015.
  4. Історія педагогіки України. Розвиток дошкільного виховання у Галичині; schoollib.com.ua. Процитовано 27 травня 2018.
  5. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 185.
  6. Нагачевська 3.І. Педагогічна думка і просвітництво в жіночому русі Західної України (друга половина XIX ст. — 1939 р.) — Івано-Франківськ, 2007. — сс. 112—113.
  7. Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. — Вип. 5. — с. 127.
  8. Із життя наших Централь. Об'єднання українських жінок у Німеччині // Наше життя. — Філадельфія, 1961. — Ч. 8 — с. 14.

ДжерелаРедагувати