Баранович Дмитро Якович
Дми́тро Я́кович Барано́вич (нар. 26 жовтня 1869. Рівненський повіт — пом. 29 жовтня 1937, Житомир) — член III Державної думи Російської імперії від Волинської губернії, священник.
| Баранович Дмитро Якович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
26 жовтня (7 листопада) 1869 Ровенський повіт, Волинська губернія, Російська імперія |
| Помер |
29 жовтня 1937 (67 років) Житомир, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Національність | українці[1] |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Волинська православна богословська академія |
| Посада | депутат Державної думи Російської імперії[d] |
| Партія | Союз російського народу |
Життєпис ред.
Українець. Син сільського священника. Мав 52¾ десятини церковної землі. Був одружений.
Закінчив Кременецьке духовне училище (1884) і Волинську духовну семінарію 1-го розряду (1890).
Після закінчення духовної семінарії був наглядачем, а потім вчителем підготовчих класів у Клеванському духовному училищі, а з 1902 року — вчителем співу в Київській духовній семінарії.
В 1903 році висвячений на священика села Суємці Новоград-Волинського повіту.
Громадсько-політична діяльність ред.
В 1905 році вступив в Союз російського народу.
В жовтні 1907 року обраний членом III Державної думи від Волинської губернії. Входив до фракції правих. Був членом комісій: з виконання державного розпису доходів і витрат, торгівлі і промисловості.
Підписав законопроєкти:
- «О запрещении продажи частновладельческой земли не иначе как при посредстве земельных банков»
- «Об улучшении и увеличении крестьянского землевладения и землепользования»
- «О майоратных имениях в Царстве Польском»
- «О выдаче пособия крестьянам при переселении на отрубные участки»
- «Об учреждении в Ростове-на-Дону окружного суда»
Після закінчення роботи в Державній думі в 1912 році повернувся в Суємці[2].
В роки Першої світової війни виступав з проповідями на підтримку дій влади Російської імперії.
Після Жовтневого перевороту продовжував служити священником в Суємцях, аж до закриття церкви в 1935 році. В грудні 1917 року балотувався в Українські Установчі Збори від Волинської губернії за списком «від православних приходів і хліборобів», який очолювали В. В. Шульгін і Я. В. Глінка[3].
Смерть ред.
31 липня 1937 року арештований. В довідці-характеристиці, виданій Суємецькою сільською радою, стверджувалося, що Баранович займався агітацією проти радянської влади, виступав проти колгоспів і збирав підписи за відкриття церкви. Був звинувачений за статтею 54-10 КК УРСР «як учасник контрреволюційної групи церковників, глибокий націоналіст-монархіст». 25 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу трійкою УНКВС по Житомирській області. Розстріляний 29 жовтня того ж року в Житомирі.
Реабілітований 19 травня 1989 року прокуратурою Житомирської області[4].
Примітки ред.
- ↑ Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская Государственная дума Российской империи: 1906-1917 — Москва: РОССПЭН, 2008. — ISBN 978-5-8243-1031-3
- ↑ Баранович Дмитрий Яковлевич. Православный Свято-Тихоновский гуманитарный Университет. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 20 вересня 2018. (рос.)
- ↑ Киевлянин, № 281. — 22 декабря 1917 г. — С. 3. (рос.)
- ↑ Тимиряев Е. Р. Список священнослужителей, уроженцев и жителей Житомирской области, репрессированных в 1920—1950 годах // Православная Житомирщина. — 2000. — Серпень. — С. 7. (рос.)
Джерела ред.
- 3-й созыв Государственной Думы: портреты, биографии, автографы. — СПб.: издание Н. Н. Ольшанского, 1910. (рос.)
- Государственная дума Российской империи: 1906—1917. — М.: РОССПЭН, 2008. (рос.)
- Реабилитированные историей. Житомирская область. Книга пятая. — С. 63. [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)