Відкрити головне меню
Баранець малий
Lymnocryptes minimus.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Баранцеві (Scolopacidae)
Рід: Малий баранець (Lymnocryptes)
F. Boie, 1826
Вид: Баранець малий
Біноміальна назва
Lymnocryptes minimus
(Brunnich, 1764)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Lymnocryptes minimus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Lymnocryptes minimus
EOL logo.svg EOL: 1049387
ITIS logo.svg ITIS: 176591
IUCN logo.svg МСОП: 106003000
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 107379
Fossilworks: 369357

Баранець малий, гаршнеп (Lymnocryptes minimus) — невеликий прибережний птах родини баранцевих (Scolopacidae). Єдиний представник роду Малий баранець (Lymnocryptes). В Україні пролітний, зрідка зимуючий птах.

Зміст

Морфологічні ознаки та діагностика в природіРедагувати

Кулик середнього розміру, забарвленням дуже подібний до баранця звичайного, але помітно менший за нього. Маса тіла 50-90 г, довжина тіла 11-19 см, розмах крил 30-36 см. Зверху темно-бурий, зі світлою строкатістю; спина з зеленим і пурпуровим полиском та поздовжніми вохристо-жовтими смугами; через лоб, тім'я і потилицю проходить темна смуга; воло буре, з темними рисками; решта низу біла, на боках жовтий відтінок; махові пера темно-бурі, другорядні — з вузькою білуватою верхівкою; хвіст загострений, темно-бурий, з іржастими плямами; дзьоб і ноги зеленкувато-бурі[1].

Від інших баранців і слукви відрізняється меншими розмірами і відносно коротшим дзьобом, від болотяного побережника — рівним дзьобом і вохристо-жовтими смугами на спині. Характерний зліт баранця малого, під час якого він летить нешвидко, повільніше від баранця звичайного, і пурхає то в один, то в другий бік, нагадуючи польотом денного метелика або кажана. Після короткого перельоту знову сідає на землю.

ПоширенняРедагувати

Гніздовий ареал охоплює Євразію від Скандинавії на схід до нижньої частини басейну Колими. На північ — до зони тундри, на південь — до південного узбережжя Ботнічної затоки, Латвії, північних частин Смоленської, Тульської, Орловської областей Росії, нижньої течії Сури, долини Ками, південної частини Тюменської області, района Томська, басейна Підкам'яної Тунгуски.

Зимує малий баранець в Західній Європі, Середземномор'ї, Прикаспії, тропічній Африці, Індії.

В Україні мігрує на всій території, інколи трапляється взимку на півдні країни[1].

ЧисельністьРедагувати

Чисельність малого баранця у світі оцінюється в понад 1 млн особин, тому його відносять до природоохоронної категорії видів із найменшим ризиком[2]

Місця існуванняРедагувати

Тримається сирих трав'янистих заплав, мохово-осокових боліт, вологих луків з кущами.

РозмноженняРедагувати

 
Яйце

У шлюбний період здійснює складні польоти, під час яких вони ритмічно клацають та пікірують з висоти 50 метрів, а також здійснюють хвилеподібні рухи.

Гніздяться на тайгових болотах або заплавних луках. Гніздо на землі. Як і інші кулики, відкладаються зазвичай 4 яйця.

ЖивленняРедагувати

Живляться малі баранці головним чином дрібними безхребетними та насінням, яке вони знаходять на поверхні ґрунту.

ПосиланняРедагувати

  1. а б Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-Х.
  2. BirdLife International 2012. Lymnocryptes minimus. In: IUCN 2012. IUCN Red List of Threatened Species. Version 2012.2. <www.iucnredlist.org>. Downloaded on 18 December 2012. (англ.). Архів оригіналу за 2013-08-25. 

ЛітератураРедагувати

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.

ПосиланняРедагувати