Дві гілки династії Баракзай (букв. Сини Барака) правили Афганістаном з 1826 до 1973 року, коли монархію остаточно було усунуто в країні після правління Мухаммеда Захір-шаха. Засновником династії був Дост Мухаммед, який отримав владу після падіння Дурранійської держави, коли був усунутий від влади Ахмед-шах Дуррані. Упродовж цієї епохи Афганістан втратив більшу частину своєї території на користь Британської імперії на півдні та сході, Персії — на заході, та Російської імперії — на півночі. Окрім іншого відбувались і військові конфлікти, серед яких три головні англо-афганські війни та громадянська війна 1929 року.

Баракзай

Emblem of Afghanistan (2004–2013).svg
Країна:

Афганістан Афганістан

Титули:

Емір, король

Засновник: Дост Мухаммед
Останній правитель: Мухаммед Захір-шах
Нинішній глава: Ахмад-шах
Рік заснування: 1826
Зміщення: 1973
Національність: Пуштуни

Баракзай — це загальне етнічне найменування низки родів пуштунських племен в Афганістані та Пакистані, що пуштунською мовою означало «сини Барака».[1]

Список правителів з династії БаракзайРедагувати

Глави дому Баракзай з 1973 рокуРедагувати

Емірат Західний БелуджистанРедагувати

  • Баграм Хан Баркзай (Баранзахі) (1903 — 1919)
  • Мір Дост Мухаммед Хан Баранзахі (Баракзай) (1919 — 1928)

ПриміткиРедагувати

  1. Balland, D.. «BĀRAKZĪ». Encyclopædia Iranica (Online Edition вид.). США: Колумбійський університет. http://www.iranica.com/newsite/articles/unicode/v3f7/v3f7a059.html. [недоступне посилання з серпня 2019]

ПосиланняРедагувати