Банних Віктор Іванович
Ві́ктор Іва́нович Ба́нних (28 червня 1949, Старокостянтинів — †14 серпня 2003) — український державний і військовий діяч. Голова Державного комітету у справах охорони Державного кордону України — командуючий Прикордонними військами України. Заступник міністра оборони України. Держсекретар Міністерства оборони України з питань міжнародного співробітництва, генерал-полковник.
| Віктор Іванович Банних | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження |
28 червня 1949 Старокостянтинів | |||
| Смерть |
14 серпня 2003 (54 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Країна | СРСР, Україна | |||
| Освіта | АФСБ РФ | |||
| Роки служби | 1966—2003 | |||
| Звання | генерал-полковник | |||
| Нагороди |
СРСР: 
Україна:
| |||
Біографія ред.
Народився 28 червня 1949 року в місті Старокостянтинові Хмельницької області в сім'ї військовослужбовця. Військову службу почав у 1966 році з Московського вищого прикордонного командного училища КДБ при РМ СРСР, яке закінчив у 1970 році. В 1979 році закінчив Вищу школу КДБ (заочно). За освітою юрист-правознавець.
У подальшому проходив військову службу на посадах, пов'язаних з охороною державного кордону СРСР та України:
- в 1970—1991 роках працював у розвідувальних органах Прикордонних військ СРСР:
- вересень 1970 — листопад 1974 — офіцер з інформації розвідувального відділу 49 прикордонного загону Східного прикордонного округу (місто Панфілов Талди-Курганської області);
- листопад 1974 — березень 1978 — офіцер, а з березня 1978 по лютий 1979 року — старший офіцер з інформації розвідувального відділу Східного прикордонного округу (Алма-Ата);
- березень 1981 — липень 1983 — заступник начальника загону з розвідки — начальник розвідувального відділу 30 прикордонного загону Східного прикордонного округу (село Маканчі Семипалатинської області);
- липень 1983 — лютий 1984 — заступник начальника розвідувального відділу Східного прикордонного округу (Алма-Ата);
- лютий 1984 — травень 1985 — заступник начальника інформаційно-аналітичного відділу;
- травень 1985 — липень 1987 — начальник 2-го відділу розвідувального управління, Головного управління Прикордонних військ СРСР (Москва);
- липень 1987 — липень 1990 — заступник начальника військ з розвідки — начальник розвідувального відділу Забайкальського прикордонного округу (Чита);
- липень 1990 — січень 1992 — заступник начальника військ з оперативної роботи — начальник оперативного відділу Західного прикордонного округу (Київ).
- у 1992—1994 роках — перший заступник голови Державного комітету у справах охорони Державного кордону України;
- у 1994—1999 роках — голова Державного комітету у справах охорони Державного кордону України — командуючий Прикордонними військами України, член Ради національної безпеки і оборони при Президентові України, член Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю.
З 23 квітня 2000 року був заступником міністра оборони України з питань військової політики і військового співробітництва, з 5 лютого 2002 року — Держсекретарем Міністерства оборони з питань міжнародного співробітництва.
Жив у Києві. Помер 14 серпня 2003 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №52а).
Відзнаки ред.
Нагороджений 10 орденами, зокрема: Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (22 серпня 1996), II ступеня (серпень 2002), Святого Дмитра Солунського III ступеня (УПЦ, травень 1999); 18 медалями, зокрема «За бойові заслуги» (2 липня 1981).
Удостоєний звання «Почесний співробітник Державної безпеки СРСР»[1]. Відзнака Президента України «Іменна вогнепальна зброя» (12 липня 1999). Відзнаки «Почесний прикордонник України» (24 червня 1997), «Хрест Слави» (28 червня 1999)[2]. Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь» (2001).
У літературі ред.
Заслужений діяч мистецтв України Володимир Мельников присвятив Вікторові Банних вірш «У житті ви воїн та господар».[3]
Пам'ять ред.
У 2011 році в Києві на будинку по вулиці Володимирській, 30 Віктору Івановичу Банних відкрито меморіальну дошку (бронза, граніт, барельєф)[4].
Примітки ред.
- ↑ Київські некрополі [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ defense-ua.com. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 30 березня 2012.
- ↑ Мельников В.М. У житті ви воїн та господар // «Друзям», Київ: «ЛОГОС», 2003. — с. 164
- ↑ Цікавий Київ[недоступне посилання з серпня 2019](рос.)
Джерела ред.
- Офіційна Україна сьогодні [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
- В. П. Горбатенко. Банних Віктор Іванович [Архівовано 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.