Відкрити головне меню

Баллюзек Володимир Володимирович

російський та радянський художник кіно, кінорежисер

Володимир Володимирович Баллюзек (рос. Владимир Владимирович Баллюзек; 25 грудня 1881, Санкт-Петербург, Російська імперія — 9 вересня, 1957, Москва, СРСР) — російський та радянський художник кіно та кінорежисер.

Володимир Баллюзек
рос. Владимир Баллюзек
VladimirVladimirovich.jpg
Ім'я при народженні Баллюзек Володимир Володимирович
Дата народження 25 грудня 1881(1881-12-25)
Місце народження Санкт-Петербург, Російська імперія
Дата смерті 9 вересня 1957(1957-09-09) (75 років)
Місце смерті Москва, СРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Професія художник, кінорежисер
Роки активності 1914 — наш час
IMDb ID 0050949

БіографіяРедагувати

Володимир Баллюзек народився 25 грудня 1881 року в Санкт-Петербурзі. У 1898—1890 роках навчався в школі Карла Мая[1], потім — у Вищому художньому училищі в Санкт-Петербурзі. У 1905 році за участь в революційних гуртках був висланий із столиці, виїхав за кордон. Завершив навчання в Мюнхені, після чого багато працював у Парижі, Белграді, Відні і Лондоні, як у театрах, так і в декоративних майстернях. У 1914 році Баллюзеку дозволили повернутися в Росію. Після повернення він працював під керівництвом Олександра Бенуа, оформляючи пушкінські постановки в МХТ.

З 1914 Баллюзек почав свою діяльність в кіно. Однією з перших його робіт стала екранізація однойменної повісті О. С. Пушкіна «Пікова дама» режисера Якова Протазанова. Згодом він продовжив роботу з цим режисером у таких стрічках як «Отець Сергій» (1917) і «Свято святого Йоргена» (1930). Працював на кінофабриці Ермольєва, «Севзапкіно», «Азгоскіно», «ВУФКУ», «Белгоскіно», «Межрабпомфільм», «Мосфільм» та ін.

У 1924 році Баллюзек дебютував як режисер, знявши п'ять фільмів, у деяких з них виступав і як художник: «Легенда про дівочу вежу» (2 серії, 1924), «Гамбург» (1926, за сценарієм Юрія Яновського), «Позбавлені дня» (1927), «Земля кличе» (1928) та ін.

Володимир Баллюзек є автором досліджень в області технологій декораційного мистецтва в кіно.

Помер В. Бюллюзек 9 вересня 1957 року в Москві у віці 75 років.

ФільмографіяРедагувати

Художник
  • 1915 : Андрій Тобольцев
  • 1916 : Пікова дама
  • 1917 : Отець Сергій
  • 1917-1918 : Покоївка Джені
  • 1918 : Живцем похоронений
  • 1918 : Іола
  • 1918 : Крихітка Еллі
  • 1918 : Царевич Олексій
  • 1919 : Дівчинка з сірниками (к/м)
  • 1919 : Таємниця королеви
  • 1920 : Діти учать людей похилого віку
  • 1921 : Село на переломі (к/м)
  • 1922 : У вихорі революції
  • 1923 : Комедіантка
  • 1923 : Легенда про Дівочу вежу
  • 1924 : Цигарниця від Моссельпрому
  • 1926 : В пазурах Радвлади
  • 1926 : Герой матчу (к/м)
  • 1926 : Ордер на арешт
  • 1927 : Позбавлені дня
  • 1928 : Джентльмен і півень
  • 1928 : Земля кличе
  • 1928 : Троє
  • 1929 : Два-Бульді-два
  • 1930 : Свято святого Йоргена
  • 1930 : Чорні дні
  • 1931 : Фата Моргана
  • 1933 : Гаррі займається політикою
  • 1934 : Весняні дні
  • 1934 : Мрійники
  • 1935 : Хатина старого Лувена
  • 1936 : Діти капітана Гранта
  • 1939 : Ніч у вересні
  • 1940 : На шляхах (к/м)
  • 1941 : Ми чекаємо Вас з перемогою!
  • 1942 : Бойова кінозбірка № 10
  • 1942 : Молоде вино
Режисер
  • 1923 : Легенда про Дівочу вежу
  • 1926 : Гамбург
  • 1927 : Позбавлені дня
  • 1928 : Джентльмен і півень
  • 1928 : Земля кличе
Ролі і кіно
  • 1917-1918 : Покоївка Джені

БібліографіяРедагувати

  • Баллюзек В. В. Живописно-малярные работы на кинопроизводстве. М., 1948 (рос.)
  • Баллюзек В. В. На съемках «Пиковой дамы» // Из истории кино. М.: Искусство, Вып. 7. (рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. Біографія Володимира Баллюзека на сайті Школа Карла Мая (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • БАЛЛЮЗЕК, Владимир Владимирович // Кинословарь. В 2 т / Гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1966. — Т. 1 : А — Л. — С. 134. — 85000 прим. (рос.)
  • Миславський В. Н. Фактографічна історія кіно в Україні. 1896—1930. — Харків : «Дім Реклами», 2016. — Т. 2. — 464 с. — 50 прим. — ISBN 978-966-2149-56-2.(рос.)

ПосиланняРедагувати