Відкрити головне меню

Еміль Дмитрович Балецький
EmilBaleczky.JPG
Народився 21 лютого 1919(1919-02-21)
с. Чинадійово
Помер 29 грудня 1981(1981-12-29) (62 роки)
м. Будапешт
Громадянство
(підданство)
Flag of the Czech Republic.svg Чехословаччина
Flag of Hungary.svg Угорщина
Flag of Hungary.svg Угорська Народна Республіка
Діяльність прозаїк, поет
Alma mater Будапештський університет (1943)
Мова творів російська, українська (закарпатський діалект)
Роки активності 1935-1943 рр.
Діти Annamária Baleczkyd

Емі́ль Дми́трович Бале́цький (1919, Чинадійово — 1981, Будапешт) — закарпатський поет, письменник москвофільної орієнтації, вчений філолог-славіст.

ЖиттєписРедагувати

Випускник Чинадійовської народної школи та Мукачівської русинської гімназії.

Закінчив 1943 Будапештський університет. З 1945 працює в Угорському радіокомітеті, з 1951 — доцент, а з 1952 — завідувач кафедри російської мови Інституту Маркса — Енгельса — Леніна при ЦК ВКП(б), з 1965 — завідувач кафедри російської мови і літератури Будапештського університету.

З 1944 р. Балецький постійно мешкає в Угорщині, багато років завідує кафедрою російської філології Будапештського університету, виступає співавтором першого підручника старослов'янської мови для угорців.

Літературна творчістьРедагувати

У студентські та гімназичні часи публікував вірші, оповідання, художні переклади, фольклорні записи. Наприкінці 1941-на початку 1942 роках редагував з Будапешту літературну сторінку ужгородської газети «Карпаторусскій Голосъ».

Ранні оповідання та вірші писав переважно російською мовою в дореволюційній орфографії, також збереглися його твори «угроруською мовою». В статті «Литература и народный языкъ» критично висловився щодо письменників, які нехтують народною мовою:

Якъ видиме туй уже бѣда зъ языкомъ. Але чому ? - Тому, бо люде ци письменники, якѣ не знають русского литературного язьіка, беруться писати на семъ язьіцѣ, бо многѣ переконанѣ, что лише на семъ язьіцѣ можно творити литературу.[1]

Наукові праціРедагувати

Автор праць з діалектології, історії, етимології української та інших слов'янських мов, а також українсько-угорських міжмовних контактів (російською та угорською мовами):

  • «Про мовну приналежність і заселення села Комлошка в Угорщині» (1956),
  • «Єгерський рукописний ірмологій» (1958),
  • «Українська грамота Софії Баторі 1674» (1959, у співавт.),
  • «Новий етап у дослідженні говорів Закарпаття» (1962),
  • «Про деякі угорські запозичення в українській мові» (1963) та ін.

ПриміткиРедагувати

  1. Литературная Недѣля 2, с. 263-264, Ужгород, 1942

ДжерелаРедагувати

  • Чучка Й. Й. Балецький Еміль Дмитрович // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Эмиль Балецкий (2007). У А.Золтан, М.Капрал. Литературное наследие (російська). Архів оригіналу за 5 червень 2011. Процитовано 10 листопад 2017. 
  • Хадрович Л. Эмилю Балецкому 60 лет. «Studia Slavica», 1980, t. 26, № 1-2;
  • H. Toth І. Baleczky Emil Köszöntese. «Studia Russica», 1980, t. 3;
  • Петер M. Э. Балецкий. 1919—1981. «Studia Russica», 1981, t. 4;
  • Zoltän A. Emil Baleczky. 1919—1981. «Studia Slavica», 1982, t. 28, № 1-4.