Балакірєв Милій Олексійович

Ми́лій Олексійович Бала́кірєв[6][ком. 1], трапляється також написання Мі́лій Олексійович Бала́кірев[7] (рос. Милий Алексеевич Балакирев; 21 грудня 1836 (2 січня 1837)(18370102) — 16 (29) травня 1910) — російський композитор, піаніст, диригент, музично-громадський діяч. Очолював «Нову російську музичну школу» («Могутню купку»).

Балакірєв Милій Олексійович
рос. Милий Алексеевич Балакирев
Основна інформація
Дата народження 21 грудня 1836 (2 січня 1837)[1][2]
Місце народження Нижній Новгород, Російська імперія[1][3][2]
Дата смерті 16 (29) травня 1910[4] (73 роки)
Місце смерті Санкт-Петербург, Російська імперія[5]
Поховання Тихвінське кладовищеd
Громадянство Російська імперія
Професії композитор, диригент, педагог, музикознавець, піаніст, музичний педагог
Освіта Імператорський Казанський університет (1855)[1] і Nizhny Novgorod Institute of nobilityd (1853)
Вчителі Alexandre Dubuqued
Відомі учні Якименко Федір Степанович
Інструменти фортепіано
Жанри симфонія
Заклад Залізниця Санкт-Петербург—Варшава, Придворна співацька капела і Free Music Schoold
Нагороди
орден Святого Станіслава II ступеня
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі
М. Балакірєв, 1860-ті роки
Поштова марка СРСР, присвячена 120-річчю Балакірєва

Життєпис ред.

Народився в Нижньому Новгороді в сім'ї чиновника. Навчався в Казанському університеті (математичний факультет). Широкі знання з музики здобув головним чином шляхом самоосвіти. Музичні нахили проявилися дуже рано. Мати відвезла його до Москви до відомого піаніста Дюбюка. Але через матеріальну скруту заняття в Москві було недовгим. Повернувся до Нижнього Новгорода, де брав уроки музики у диригента оркестру місцевого театру Карла Ейзріха. Волзькі пісні пробудили у дитини любов до народної творчості.

1855 року Балакірєв зустрівся в Петербурзі з Михайлом Глінкою, який високо цінував його талант. Глинка переконав молодого музиканта присвятити себе композиції в національному дусі. 1856 року Балакирев дебютував у столиці як піаніст і диригент.

Ідейне виховання Балакірєва та формування його естетичних поглядів відбувалися під впливом передового демократичного руху 50—60-х рр., а також дружби з художнім критиком Володимиром Стасовим. Великий музичний талант, широка ерудиція і прогресивні погляди Балакирева сприяли високому авторитету його серед молоді, що об'єднувалась навколо нього і Стасова. Балакирев і «балакиревський гурток» ставили перед собою завдання творити музику, основану на глибокій ідейності, народності та реалізмі. 1862 року Балакирев організував безплатну музичну школу, якою керував до початку 70-х років. У 1867-69 роках був головним диригентом Російського музичного товариства.

Балакірєв сприяв популяризації опер Михайла Глінки: 1866 року в Празі диригував оперою «Іван Сусанін», 1867 року там же керував постановкою опери «Руслан і Людмила».

У 70-ті роки Балакірєв йде з Безкоштовної музичної школи, перестає писати, концертувати, пориває з членами гуртка. 6 липня 1872 року він почав працювати рядовим службовцем у конторі Варшавської залізниці. У цей час він готувався піти в монастир, але стараннями священика Івана Верховського не здійснив свій задум. Лише на початку 80-х років він повернувся до музичної діяльності. У 1881—1908 роках він знову очолював безплатну музичну школу і одночасно (1883—1994) був керівником Придворної співацької капели.

Мілій Олексійович Балакірєв помер у Санкт-Петербурзі 29 травня 1910 року. Похований на Тихвинському цвинтарі Олександро-Невської лаври.

Творчість ред.

Творчості Балакірєва характерна програмність, виразність та барвистість музичної мови. Серед його творів — «Увертюра на теми трьох російських народних пісень» (1858), увертюра на три російські теми «Тисяча літ», 1862 (в пізнішій ред. — «Русь»), дві симфонії (1898, 1908), концерт для фортепіано з оркестром (закінчений Сергієм Ляпуновим) та ін. Балакирев використовував також кавказькі мелодії (фантазія «Ісламей» для фортепіано, 1869; симфонічна поема «Тамара» за Лермонтовим, 1882; романси) і звертався до музики слов'янських народів (увертюра «В Чехії», 1867; «Шопеніана», 1908). Велике значення мають видані Балакірєвим дві збірки російських народних пісень (1866, 1900).

Список творів ред.

Оркестрові твори ред.

  • «Король Лір» (Музика до трагедії Шекспіра)
  • «Увертюра на теми трьох російських пісень»
  • «Увертюра на тему іспанського маршу»
  • «У Чехії» (симфонічна поема на три чеські народні пісні)
  • «1000 років» («Русь»), симфонічна поема
  • «Тамара» (симфонічна поема)
  • Перша симфонія C-dur
  • Друга симфонія d-moll
  • Сюїта, складена з 4 п'єс Шопена

Романси і пісні ред.

«Три забытых романса» (1855)
«Двадцать песен» (1858—1865)
  • «Колыбельная песня» (А. Арсеньєв)
  • «Взошёл на небо месяц ясный» (М. Япенич)
  • «Когда беззаботно, дитя, ты резвишься» (К. Вільде)
  • «Рыцарь» (К. Вільде)
  • «Так и рвётся душа» (О. Кольцов)
  • «Приди ко мне» (О. Кольцов)
  • «Песня Селима» (М. Лермонтов)
  • «Введи меня, о, ночь» (А. Майков)
  • «Еврейская мелодия» (М. Лермонтов з Байрона)
  • «Исступление» (О. Кольцов)
  • «Отчего» (М. Лермонтов)
  • «Песня золотой рыбки» (М. Лермонтов)
  • «Песня старика» (О. Кольцов)
  • «Слышу ли голос твой» (М. Лермонтов)
  • «Грузинская песня» (О. Пушкін)
  • «Сон» (М. Михайлов з Гейне)
«Десять песен» (1895—1896)
«Десять песен» (1903—1904)
  • «Запевка» (Мей)
  • «Сон» (Лермонтов)
  • «Беззвёздная полночь дышала прохладой» (О. Хом'яков)
  • «7-е ноября» (А. Хомяков)
  • «Я пришёл к тебе с приветом» (А. Фет)
  • «Взгляни, мой друг» (В. Красов)
  • «Шёпот, робкое дыханье» (А. Фет)
  • «Песня» (М. Лермонтов)
  • «Из-под таинственной холодной полумаски» (М. Лермонтов)
  • «Спи» (О. Хом'яков)
«Два романса» (1909)
  • «Заря» (О. Хом'яков)
  • «Утёс» (М. Лермонтов)
  • Спи (О. Хом'яков)
  • Зоря (О. Хом'яков)
  • Утёс (М. Лермонтов)
  • Збірник російських народних пісень (40) для одного голосу з фортепіано

Фортепіанні твори ред.

  • «Іслам»
  • Соната b-moll
  • Колискова пісня
  • Капріччо
  • Пісня рибалки
  • Думка
  • Фантастична п'єса. Прядка.
  • Пісня гондольєра. Гумореска
  • Експромт на теми двох прелюдій Шопена
  • Сім мазурок
  • Іспанська мелодія
  • три ноктюрни
  • Новелета
  • Мрії
  • Три скерцо
  • Іспанська серенада
  • Тарантела
  • Токата
  • Полька
  • В саду (Ідилія)
  • Меланхолійний вальс
  • Бравурний вальс
  • Вальс-експромт
  • Сім вальсів
  • Ескізи, Tyrolienne
  • Концерт Es-dur для фортепіано з оркестром

Обробки, що мають значення як самостійні твори ред.

  • Фантазія на теми опери «Іван Сусанін»
  • Транскрипція на «Жайворонка» Глінки
  • Транскрипція на «Арагонську піхоту» Глінки
  • Транскрипція на «Ніч в Мадриді» Глінки
  • Вступ до «Втечі до Єгипту» Берліоза
  • Неаполітанська пісня Ф. Ліста
  • «Не говори», романс Глінки
  • Berceuse В. Одоєвського
  • Каватина з квартету Бетховена, ор. 130
  • Романс з концерту Шопена, ор. 11
  • Увертюра до опери «Ундіна» А. Львова
  • Два вальс-капризи (перекладення вальсів О. С. Танєєва)

Для фортепіано в 4 руки

  • Збірник 30 російських пісень
  • Сюїта: а) Полонез, б) Пісенька без слів, в) Скерцо

Для двох фортепіано в 4 руки

  • Бетховен. Квартет ор. 95, f moll

Для віолончелі з супроводом фортепіано ред.

  • Романс

Хорові твори ред.

  • Колискова пісня (для жіночих або дитячих голосів з супроводом малого оркестру або рояля),
  • Дві билини для змішаного 4-х голосного хору: а) Микита Романович, б) Королевич з Кракова
  • Кантата на відкриття пам'ятника Глінці
  • Мазурка Шопена (перекладення для змішаного хору a capella, слова Л. Хом'якова)

Див. також ред.

Коментарі ред.

  1. Відповідно до правил правопису 1993 року прикінцеве -рев у російських прізвищах має передаватися вже не як «-рєв», а як «-рев»

Примітки ред.

  1. а б в Э. Балакирев // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. ЭнгельМосква: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 70–71.
  2. а б Балакирев, Милий Алексеевич // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСПб: Брокгауз — Ефрон, 1891. — Т. IIa. — С. 782–783.
  3. Balakirev, Mili Alexeivich // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 3. — P. 234.
  4. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Балакирев Милий Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Балакірєв Милій Олексійович [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  7. Балакірев Мілій Олексійович [Архівовано 5 грудня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
  8. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела ред.