Байкальська система рифтів

(Перенаправлено з Байкальська рифтова зона)

Байка́льська систе́ма рифті́вглибинний розлом земної кори в континентальній частині Євразії протяжністю близько 1500 км, система грабенів глибинного закладення, розташованих на південному заході околиці гірської області Прибайкалля.

Мапа Байкальської системи рифтів
Розріз Байкальського рифту

Дивергентна границя між Євразійською плитою й Амурською плитою, яка прямує в бік Японії зі швидкістю 4 мм/рік

Довжина близько 2000 км.

Найбільші з опущених її ланок — грабен-улоговини: Байкальська, Тункінська, Баргузинська, Хубсугульська. На північному сході та сході ця система продовжується у напрямку Станового хребта, на південному заході прямує через Тункінську улоговину до озера Хубсугул. У одній з цих тектонічних западин розташоване найглибше континентальне водоймище світу — озеро Байкал з максимальної глибиною 1620 м, оточене гірськими хребтами висотою до 2000 м. Западина озера Байкал відрізняється асиметрією поперечного профілю з великою крутістю схилів західних берегів і більш пологих східних; глибина кристалічного фундаменту 4500 м.

Грабени Байкальської системи рифтів як і грабени інших рифтових зон Землі, пов'язані з великим, широким, але виразно лінійним підняттям з амплітудою до 3000-4000 м над рівнем моря. Це підняття істотно геоморфологічно виділилося в пліоцен-плейстоценовий період, тобто в епоху повсюдного гороутворення на території внутр. Азії.

ОрогенезРедагувати

Розвиток Байкальської системи рифтів відбувався протягом неогену, місцями супроводячись вулканічною діяльністю (нині згаслою) і продовжується до сьогодні. Рифтові структури успадковують положення і простягання більш ранніх, олігоцен-ранньонеогенових прогинів.

ХарактеристикиРедагувати

Глибинна структура Байкальської системи рифтів характеризується деяким зменшенням густини матеріалу і підйомом розігрітої основної магми з верхньої мантії, що може служити причиною високої рухливості земної кори в цьому регіоні.

ЛітератураРедагувати