Відкрити головне меню

Координати: 44°28′ пн. ш. 33°48′ сх. д. / 44.467° пн. ш. 33.800° сх. д. / 44.467; 33.800

Байдарська долина
Вид на долину з Байдарської яйли
Байдарская долина 013.jpg

Байда́рська доли́на (крим. Baydar uva) — замкнута котловина в південно-західній частині Криму, за 40 км на південний схід від Севастополя.

Розміщена на висоті 300 400 м, оточена горами висотою 600-800 м. Починається поблизу с. Тилове і закінчується неподалік від с. Передове. Байдарська долина - витягнута на 16 км у північно-східному напрямі міжгірська улоговина з плоским дном, ширина якої доходить до 8 км. З навколишніх гір, що входять до системи Головної і Внутрішньої гряд Кримських гір, стікає багато річок, що є притоками р. Чорної. У цій долині є найбільша прісноводна водойма Севастополя - Чорноріченське водосховище. Територію цієї долини первісна людина заселила понад 5 тис. років тому, про що свідчать Скельські менгіри - вертикально поставлені у вигляді обелісків кам’яні брили поблизу с. Родниківське (колишнє Скеле). Сьогодні вся долина входить до складу природного заказника «Байдарський». Байдарська долина густозаселена. У Байдарській долині - 14 сіл, найбільше з них - Орлине, що займає ‘її південно-західну частину. [1]

Населені пункти:

Зрошується річкою Чорною. Схили навколишніх гір вкриті деревною та чагарниковою рослинністю, в долині — сади, виноградники, посіви тютюну.

По Байдарській долині проходить автошлях Севастополь — Ялта. Вихід до Південного берегу Криму з долини відзначається аркою 1848 року, яка збудована на честь закінчення будівництва траси від Ялти до Севастополя та має назву Байдарські ворота.

НазваРедагувати

Байдарська долина назву дістала від слова Байдар та суфікса -ські. *Baider — ova з тюркської *baider «чудова», *ova «рівнина»[2]. До 1944 року центральне село долини Орлине мало назву Байдар.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Байцар Андрій. Географія Криму : навч.-метод. посібник / А. Л. Байцар. - Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2017. - с. 291.
  2. Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: «Знання», 1998.

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати