Відкрити головне меню

Володи́мир Они́симович Байве́нко (2 вересня 1885, Житомир — †5 грудня 1941) — підполковник Армії Української Народної Республіки.

Володимир Онисимович Байвенко
Народження 2 вересня 1885(1885-09-02)
Житомир
Смерть 5 грудня 1941(1941-12-05) (56 років)
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Рід військ Повітряний флот УНР Av pov 1.jpg
Звання Imperial Russian Army StfCapt 1917 h.png Штабс-капітан

10 УНР 30-03-1920 Підполковник.svg Підполковник
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна

Володимир Байвенко народився 2 вересня 1885 року у Житомирі. Закінчив Рівненське реальне училище, у 1906 році — Київське піхотне юнкерське училище. Служив у 126-му піхотному Рильському полку (Острог). У 1907 році склав іспит на звання військового інженера при Миколаївському інженерному училищі та перевівся до 5-го саперного батальйону (Київ).

У 1913 році закінчив Офіцерську повітроплавну та авіаційну школу. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан. На початку 1916 року потрапив у полон.

Після поверення з полону, з 1 березня 1918 року — літун 1-го Волинського авіаційного дивізіону військ Центральної Ради, згодом — Армії УНР та Армії Української Держави. З 1 листопада 1918 року — помічник командира цього дивізіону. З 30 січня 1919 року — командир 1-го кадрового Республіканського авіаційного дивізіону Дієвої армії УНР. З 20 квітня 1919 року — голова технічного відділу інспекції авіації та повітроплавання Дієвої армії УНР.

З 1 липня 1919 року — начальник 1-го відділу Навчального дивізіону авіаційної школи Української Народної Республіки, яка мала бути створена інспекцією авіації Дієвої армії УНР. З 1 серпня 1919 року — помічник командира 1-го Київського авіапарку Дієвої армії УНР.

З 25 березня 1920 року перебував у резерві старшин Військово-повітроплавної управи Військового міністерства УНР. З 8 червня 1920 року — булавний старшина 2-го відділу організаційної управи Головного управління Генерального штабу УНР.

У листопаді 1920 року був інтернований в таборі у Ченстохові. Був одним з організаторів і скарбником спілки Українських військових інвалідів у цьому місті. У 1920-х рр. жив на еміграції у Польщі у Ченстохова. Брав участь у численних заходах організованих відділом Українського Центрального Комітету в Ченстохова під керівництвом капітана Українського флоту Святослава Шрамченка.

Помер 5 грудня 1941.

ДжерелаРедагувати