Відкрити головне меню

Іоанікій Базилович
Иоанникий Базилович.jpg
Ім'я при народженні Юрій
Народився 6 червня 1742(1742-06-06)
с. Гливище Ужанського комітату, тепер Глівіштья Східна Словаччина
Помер 18 жовтня 1821(1821-10-18) (79 років)
Мукачеве
Поховання Мукачево
Місце проживання Мукачеве
Діяльність ігумен монастиря, український церковний історик
Відомий завдяки Праця «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича»
Посада протоігумен Провінції св. Миколая на Закарпатті
Термін 17891821
Попередник о. Сильвестр Ковейчак
Наступник о. Боніфатій Стромецький

Іоані́кій Базило́вич (також Івани́кій або Йоаникій, хресне ім'я Юрій; 6 червня 1742(17420606)[1], с. Гливище Ужанського комітату, нині Глівіштья району Собранці Кошицького краю, Словаччина 18 жовтня 1821, Мукачеве) — священик-василіянин, ігумен Мукачівського монастиря, український церковний історик, один із перших істориків Закарпатської України.

Базилович автор «Коротких відомостей про монастир св. Миколая на Чернечій горі в Мукачеві, заснований князем Федором Корятовичем».

Зміст

ЖиттєписРедагувати

 
Пам'ятник на місці поховання Іоаникія Базиловича

Народився в селі Гливище Ужанського комітату в сім'ї бідних селян, які однак постаралися, щоб їхній син здобув середню освіту. Навчався шість років у гімназії в Ужгороді, а два наступні закінчив у Кошицях. 1761 вступив до Мукачівського монастиря. Новіціат (послушенство) відбув у Краснобрідському монастирі, де після складення монаших обітів, прослухав дворічний курс філософії. Богословські студії продовжив у монастирі на Чернечій горі в Мукачеве і близько 1766 року був висвячений на священика і переведений до монастиря на Буковій гірці. Згодом його призначено вчителем монастирської школи в Маріапоч[1]. 1775 року, коли Арсенія Коцака призначено ігуменом в Маріапоч, то Базилович почав там викладати філософію, а відтак продовжив для василіянських студентів теж курс богослов'я.

Згідно з історичними переказами, 1785 року Базилович, натхненний народним переказом про об'явлення неподалік Боронявської чернечої обителі Божої Матері, намалював ікону Пресвятої Богородиці Одигітрії і подарував її монастиреві. Згодом ікона прославилася чудами і сьогодні вона відома як Боронявська чудотворна ікона Божої Матері[2].

З 1784 до 1789 — ігумен Мукачівського монастиря. 1789 року обраний на посаду протоігумена Свято-Миколаївської провінції оо. Василіян на Закарпатті. Виконував цей уряд впродовж 32-х років аж до смерті[1]. У 1798—1804 роках стараннями Базиловича був збудований новий великий монастирський храм Святого Миколая[3].

Помер в Мукачеве і похований в бічній стіні монастирської церкви.

Книга «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича»Редагувати

 
Церква святого Миколая Мукачівського монастиря, 1798—1804
 
Книга «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича»

Впорядковуючи фонди монастирської бібліотеки й єпархіального архіву, зібрав багатий матеріал, що став джерельною основою написання кількох праць з історії Закарпаття. Найкращою серед них, і першою відомою на сьогодні книгою закарпатського автора є «Короткий нарис фундації Федора Коріятовича», написаний латиною і виданий у двох книгах в Кошице, перша — 1799 і друга — 1804—1805. Праця Базиловича — визначна пам'ятка української культури взагалі та історичної науки зокрема, вона поклала початок вивченню історії й духовного життя Закарпаття місцевими істориками-краєзнавцями.

Зміст творуРедагувати

Книга підготовлена з метою обґрунтувати право власності Мукачівського монастиря на подаровані йому князем Федором Коріятовичем наприкінці XIV на початку XV століття земельні маєтності, для захисту їх від зазіхань католицького кліру Угорщини. Базилович доводив, що монастир володіє маєтностями на підставі давніх грамот і привілеїв, що православне духівництво прийняло церковну унію на умовах рівноправності православної і католицької церков, що українці є автохтонним населенням, яке з найдавніших часів живе на території сучасного Закарпаття.

Основний зміст книги, історія литовсько-руського роду Коріятовичів, діяльність його представника Федора на Закарпатті в середині XIV — на початку XV століть та історія Мукачівського монастиря й однойменної єпархії до 1798, поданий в тісному зв'язку зі світською історією краю. Наукова цінність праці насамперед у тому, що автор навів важливі джерела — десятки грамот, привілеїв і рескриптів угорських королів, папські булли, різні розпорядження мукачівських єпископів тощо і один із перших в українській історіографії порушив питання етногенезу слов'ян та автохтонності русинів Закарпаття.

ТвориРедагувати

ДрукиРедагувати

  • Brevis notitia fundationis Theodori Koriathovits… in monte Csernek ad Munkacs. Cassoviac, 1799, 1804—1805;
  • Imago vitae monasticae. Cassoviac, 1802;

РукописиРедагувати

  • Бесіда или слово ко братіи о достоинстві иноков, о собственном конци тих-же, и обще о Чині Монашеском;
  • О богословіи нравоучительной или о любви и Законі Божіи;
  • Толкованіе Священния Литургіи, Новаго Закона истинния Безкровния Жертви, во славу Пресвятия и Неразділимия Тройци, Отца, и Сина, и Святаго Духа, здателем Честним Отцем Іоанникієм Базиловичом, ЧСВВ, Протоигуменом, во літо 1815 сочиненое, во Монастирі Мукачевском.

Рукописи Базиловича зберігаються в бібліотеці Ужгородського університету.

Вшанування пам'ятіРедагувати

  • Громадськість Закарпаття вперше вшанувала пам'ять І. Базиловича в 1992 році. Тоді товариство «Просвіта» в Ужгороді урочисто відзначило 250-річчя з дня народження І. Базиловича як першого історика Закарпатської України.
  • 21 жовтня 2001 року з нагоди 180-тої річниці з дня смерті о. Іоанікія Базиловича в його рідному селі Глівіштья встановлено пам'ятну дошку[4].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в  Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття… — С. 194.
  2. Боронявська чудотворна ікона Божої Матері | Патріарший паломницький центр УГКЦ. Патріарший паломницький центр УГКЦ (uk-UA). Процитовано 2016-02-09. 
  3.  Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття… — С. 195.
  4. Hlivištia. www.hlivistia.sk. Процитовано 2016-02-09. 

ДжерелаРедагувати

  • Видатні освітні постатті XVIII — початку XIX століття // Освіта Закарпаття. — Ужгород: Карпати, 2009. — С. 97-106. : фото Про І.Базилович: (1742—1821 рр.). — С. 99—100. : фото
  • Данилюк Д. Іоаникій Базилович — перший історик Закарпаття / Д. Данилюк // Календар «Просвіти» на 2001 рік. — Ужгород: Закарпат. край. т-во «Просвіти», 2001. — С. 184—185.
  • Данилюк Д. Д. І. Базилович (1742—1821) — «Геродот угорських русинів»: [історик Закарпаття] / Д. Д. Данилюк // Данилюк, Д. Історична думка на Закарпатті епохи національного відродження (кінець XVIII — середина XIX ст.). — Ужгород: Інформаційно-видавничий центр ЗІППО, 2009. — С. 49-71. : іл.
  • Пагиря В. Іоаникій Базилович: [закарпат. іст.] / В. Пагиря // Календар «Просвіти» на 1991 рік. — 1991. — С. 36.
  • Павленко Г. Базилович Іоаникій (1742—1821) [краєзнавець] / Г. Паленко // Павленко Г. Діячі історії, науки і культури Закарпаття: малий енцикл. слов. — Ужгород, 1999, — С. 12.
  • Атанасій В. Пекар, ЧСВВ. Нариси історії Церкви Закарпаття. — Том ІІІ: Монаше життя. — Ужгород, 2014. — 216 С. — ISBN 978-617-7162-03-1
  • о. А. Пекар, ЧСВВ. Протоігумен Йоанникій Ю. Базилович, ЧСВВ // «Записки ЧСВВ». — секція ІІ. — т. ХІV (XХ). — вип. 1-4. — Romae 1992. — С. 105—122.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Поп И. Базилович Иоанникий (Basilovits) (1742—1821) / И. Поп. Энциклопедия Подкарпатской Руси. — Ужгород: изд-во В. Падяка, 2001. — С. 80-81.
  • Milan Lach. Il contributo di Giorgio Giovanniccio Bazilovič OSBM alla formazione monastica dei Basiliani dell'eparchia di Mukačevo. — Košice: Dobrá kniha, 2010. (італ.) ISBN 978-80-7141-677-7

ЛітератураРедагувати

  • Данилюк Д., Ілько В. З історії заселення та розвитку культури Закарпаття в добу феодалізму (до середини XIX ст.). — Ужгород, 1990.
  • Нариси історії Закарпаття, т. 1. — Ужгород, 1993; Данилюк Д. Історія Закарпаття в біографіях і портретах (з давніх часів до початку ХХ ст.). — Ужгород, 1997.
  • Енциклопедичний словник Лемківщини. — Львів: Астролябія, 2013. — 751 с., іл. 16 с. — ISBN 978-617-664-028-8.
  • Довідник «Діячі науки і культури Лемківщини». — Львів, 2000. — 124 с.

ПосиланняРедагувати