Базилевич Федір
Фе́дір Базиле́вич (27 грудня 1897, Київ — 30 червня 1931, Львів) — український актор, співак (тенор)[1], режисер, театральний діяч. Директор Ужгородського народного театру (1927—1929).
| Федір Базилевич | |
|---|---|
 | |
| Народився |
27 грудня 1897 Київ |
| Помер |
30 червня 1931 (33 роки) Львів |
| Національність | українець |
| Діяльність | актор, співак (тенор), режисер |
| Відомий завдяки | директор Ужгородського народного театру (1927–1929) |
| Alma mater | Празька консерваторія |
Життєпис ред.
У складі Української республіканської капели під диригуванням Олександра Кошиця побував з гастролями у багатьох європейських країнах.
1920 опинився в таборі для полонених воїнів Армії УНР у Йозефові (Чехія), де брав участь у таборовому театрі і навчався у Празькій консерваторії.
1922 прибув до Ужгорода, де до 1929 працював у Руському театрі товариства «Просвіта» як співак, актор, режисер, адміністратор і директор (1927—1929). У важкі для театру часи Федір Базилевич всіма можливими засобами пробував його рятувати.[2]
Перекладав для театру драматичні твори з чеської, польської та французької мов.
Через тиск чеської поліції був змушений переїхати в Галичину до м. Станіслав.
1930—1931 — на аматорській сцені у Львові.
Пішов із життя 30 червня 1931 у Львові.[3][4] За іншими даними помер у Станіславові.
Режисерські роботи ред.
- «На перші ґулі» С. Васильченка
- «Маруся Богуславка» М. Старицького
- «Комедія на мості» В. Кліцпери
- «Ляльки Віолети» А. Адама
Ролі ред.
- Гервасій («Мартин Боруля» І. Тобілевича)
- Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
- Гриць («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького)
- Панько («Сорочинський ярмарок» М. Старицького)
- Дмитро («Ясні зорі» Б. Грінченка)
- Степан («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького)
- Андрій («Катерина» М. Аркаса)
- Фауст («Фауст» Ш. Ґуно)
- Йожі («Циганський барон» Й. Штраусса)
- Каньо («Паяци» Р. Леонкавалло)
Примітки ред.
- ↑ Роздуми на шляху життя / Левко Лукашевич. 1982. — С. 140.
- ↑ Хто сказав, що Ужгород — не театральне місто?[недоступне посилання]
- ↑ У світі мистецьких чар / Володимир Морозюк. — 2003. — С. 31.
- ↑ Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 41. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.]
Посилання ред.
- Базилевич Федір / Й. О. Баглай [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.] esu.com.ua
- Базилевич Федір // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 35. — ISBN 5-88500-071-9.
- Мистецтво України: Енциклопедія в 5 т. Том 1: А-В / Редколегія — Кудрицький А. В. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — с. 129
Література ред.
- Шерегій Ю. Нарис історії українських театрів Закарпатської України до 1945 року. Нью-Йорк; Париж; Сідней; Пряшів; Л., 1993
- Баглай Й. Життя під світлом рампи // Срібна Земля. 2000, 6 трав.