Вікіпедія

Багаутдінов Рафаель Махмудович

український художник
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Багаутдінов.

Рафае́ль Махму́дович Багаутді́нов (10 серпня 1931, Казань — 2017) — український художник; член Спілки радянських художників України з 1968 року. Лауреат премії імені Муси Джаміля (Татарстан)[1].

Багаутдінов Рафаель Махмудович
Народження10 серпня 1931(1931-08-10)
Казань, Татарська АРСР, РСФРР, СРСР
Смерть2017
Країна СРСР
 Україна
Жанржанрове малярство, портрет, натюрморт і пейзаж
НавчанняКазанське художнє училищеd (1957) і Київський державний художній інститут (1963)
Діяльністьхудожник
ВчительПащенко Олександр Софонович, Красний Іван Миколайович, Подерв'янський Сергій Павлович, Селіванов Іван Михайлович і Чичкан Леонід Ілліч
ЧленСпілка радянських художників України
Брати, сестриБагаутдінов Рем Махмудович

Біографія

ред.

Народився 10 серпня 1931 в місті Казані (нині Татарстан, Росія). Брат художника Рема Багаутдінова. 1937 їх сім'я зазнала репресій — батька розстріляли, а матір, як дружину «ворога народу», на 15 років засудили до ув'язнення у мордовських концентраційних таборах суворого режиму. Рафаель разом із старшим братом опинився у колонії в Україні на Кіровоградщині, а під час німецько-радянської війни — в колоніях Кавказу та Середньої Азії.

1957 року закінчив Казанське художнє училище; 1963 року — Київський державний художній інститут, де навчався у Олександра Пащенка, Івана Красного, Сергія Подерв'янського, Івана Селіванова, Леоніда Чичкана.

Зазнав переслідувань після того, як брат Рем 1973 року емігрував за кордон. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Ентузіастів, № 22, квартира № 40. Помер у 2017 році[2].

Творчість

ред.

Працював у галузях і станкової та книжкової графіки, плаката. На початку 1970-х років працював у техніці акварелі (створював натюрморти, портрети, сюжетні цикли); наприкінці 1970-х років звернувся до олійного живопису (тематичні картини, натюрморти, портрети, пейзажі). Серед робіт:

серії ліногравюр
  • «Татарський поет Муса Джаліль» (1963—1964);
  • «Партизанське минуле» (1968);
  • «Батьки і діти» (1969).

Автор серії ювілейних листівок: «Салют Жовтню», «Республіку Рад у боях відстояли», «Владу Радам, мир народам, землю селянам» (1967).

живопис
  • «Родина» (1975);
  • «Муса Джаміль» (1980);
  • «Поетеса Світлана Йовенко» (1981);
  • «Євген Гуцало» (1981);
  • «Присвята Михайлу Врубелю» (1982);
  • «Поетеса Марина Цвєтаєва» (1984);
  • «Рембрандт» (1984);
  • «Джерело натхнення Сандро Боттічеллі» (1984);
  • «Останній автопортрет Тараса Шевченка» (1985);
  • «Рукописи не горять. Пам'яті Михайла Булгакова» (1987);
  • «Роки мовчання Анни Ахматової» (1987);
  • «Іван Дзюба» (1987);
  • «Пам'яті письменників братів Тютюнників» (1987);
  • «Солоха» (1988);
  • триптих «З тюркського епосу» (1988—1989);
  • «Постріл на Чорній річці. Пам'яті Олександра Пушкіна» (1988);
  • «Михайло Слабошпицький» (1988);
  • «Гуляща душа» (1990)[3];
  • цикл «З українських легенд» (1990—1991);
  • «Пам'яті Василя Стуса» (1991);
  • портрети українських меценатів подружжя Антоновичів (2000);
  • триптих «Танок епох»:
    • «Початок початків» (2003);
  • триптих за мотивами Миколи Гоголя:
    • «Ніч на Івана Купала. Русальний танок» (2005);
    • «Солоха» (2005);
    • «Різдвяна ніч» (2006);
  • «Портрет Валентини Данилівни Гончар, дружини Олеся Гончара» (2008)[4];
  • «Весна» (2009);
серії (1990—2002)
  • «Паралельний світ»;
  • «Українські легенди»;
  • «Купальська ніч»:
    • «Залицяння» (1992);
    • «Мавка» (1996);
    • «Очищення вогнем» (1994);
  • «Амазонки»:
    • «Поранена амазонка» (1990);
    • «Воїтелька»;
  • «Балет „Афродита“»:
    • «Народження Афродіти» (2002).

Художник-оформлювач та автор ілюстрацій до близько 80 книжок, зокрема:

Брав участь у республіканських та зарубіжних виставках з 1964 року, всесоюзних — з 1965 року. Провів понад 15 персональних виставок[2] у Києві, Казані, США, Німеччині, Франції.

Роботи художника знаходяться в музеях України, Татарстану, Росії, Німеччини та приватних колекціях України, Татарстану, Росії, Латвії, Німеччини, Франції, Швеції, США, Канади, Ізраїлю.

Примітки

ред.
  1. ↑ На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва, 2009, с. 392.
  2. ↑ а б в г д е ж Рафаель Багаутдінов / Бібліотека українського мистецтва.
  3. ↑ На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва, 2009, № 17.
  4. ↑ На межі ІІ-ІІІ тисячоліть: Художники Києва, 2009, № 338.

Література

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Багаутдінов_Рафаель_Махмудович&oldid=43320167