Відкрити головне меню

Бабійчук Ростислав Володимирович

Ростислав Володимирович Бабійчук (1 (14) лютого 1911(19110214), місто Кишинів, тепер Молдова — 11 січня 2013, місто Київ) — український радянський діяч. Міністр культури УРСР у 1956—1971, депутат Верховної Ради УРСР 4—5-го і 7—8-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1954—1976 р.

Ростислав Володимирович Бабійчук
Бабійчук.jpg
Народився 1 (14) лютого 1911(1911-02-14)
Кишинів
Помер 11 січня 2013(2013-01-11) (101 рік)
Київ
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність залізничник, політик
Посада Міністр культури УРСР
Термін 19561971
Попередник Литвин Костянтин Захарович
Наступник Єльченко Юрій Никифорович
Партія Компартія України.
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Заслужений працівник культури України

ДіяльністьРедагувати

Народився у родині техніка-залізничника. У 1930 році закінчив курси будівельників.

У 1930—1938 роках працював десятником, техніком, виконробом будівельно-монтажних дільниць Південно-Західної та Одеської залізниць. Брав активну участь в комсомольській роботі. Водночас заочно здобув середню освіту.

Член ВКП(б) з березня 1939 року.

З 1939 року — редактор газети політвідділу, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Христинівського відділку Одеської залізниці.

Під час німецько-радянської війни — комісар будівництва бронепоїздів, начальник сектора пропаганди і агітації політичного відділу Івановського відділку та секретар партійного бюро вузлової сортувальної станції Іваново Ярославської залізниці.

У 1944 році повернувся до Української РСР. У 1944—1945 роках — 2-й секретар Христинівського районого комітету КП(б)У Київської області. У 1945—1946 роках — 1-й секретар Христинівського районого комітету КП(б)У Київської області.

У серпні 1946—1948 роках — 3-й секретар Київського обласного комітету КП(б) України.

У 1951 році закінчив Вищу партійну школу при ЦК КП(б)У.

16 вересня 1951 — 5 травня 1952 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КП(б)У.

У 1952—1954 роках — інспектор ЦК КП України.

У лютому 1954 — 29 вересня 1955 року — 2-й секретар Львівського обласного комітету КП України.

3 серпня 1955 — 10 липня 1956 року — 1-й заступник міністра культури Української РСР.

10 липня 1956 — 15 листопада 1971 року — міністр культури Української РСР.

З листопада 1971 року — на пенсії.

Під час його керівництва міністерством створено ряд художніх колективів, осередків культурно-просвітницької роботи. Набула розквіту діяльність Павла Вірського, Степана Турчака, Анатолія Авдієвського, Сергія Данченка та інших. Була здійснена велика робота для підвищення рівня підготовки кваліфікованих кадрів в системі навчальних закладів культури і мистецтв. Успішно реалізувалися плани гастрольної діяльності на території Радянського Союзу та за його межами.[1]

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати