Бабу

Бабу
44°30′41″ пн. ш. 34°10′04″ сх. д. / 44.51138888891666312° пн. ш. 34.167777777805554251° сх. д.
Витік
Гирло	Путаміца
• координати	44°30′41″ пн. ш. 34°10′04″ сх. д. / 44.51139° пн. ш. 34.16778° сх. д.
Басейн	Чорного моря
Країни:	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Довжина	4,4 км
Площа басейну:	14,3 км²

Бабу (рос. Бабу, Сиамис, Бабу-Узень, Бал-Алма, крим. Babu, Бабу) — маловодна балка (річка) на Південному узбережжі Криму, на території міської ради Ялта, ліва притока Путаміци. Довжина водотоку 4,4 км , площа водозбірного басейну — 14,3 км², ухил річки 145 м / км.

Назва ред.

Назва Бабу застосовується в довіднику «Поверхневі водні об'єкти Криму» та інших сучасних роботах^[1], у праці «Огляд річкових долин гірській частині Криму» Миколи Рухлова вживаються варіанти Сіаміс і Бабу-узень^[2]. На сучасних туристичних картах річка називається Бал-Алма^[3]^[4].

Географія ред.

Витоки річки, утвореною злиттям двох ярів, знаходяться біля обривів Ялтинської яйли^[2], в урочищі Комбопло^[3]. Ухил русла, спочатку дуже крутий, в пониззі щодо вирівнюється. Лівий берег більш пологий, в ньому знаходиться більшість джерел, які живлять річку. Верхня ділянка, до впадання правої притоки Люка на висоті 170 сажнів (близько 362 м), Рухля називав Суатлар або Камидерек^[2]. Згідно з довідником «Поверхневі водні об'єкти Криму» у Бали 3 безіменних притоки, довжиною менше 5 км і на мапі^[4] наводиться назва одної з них — Люка. Зливаючись в межах Ялти з Теміаром, утворює річку Путаміцу, средньорічна витрата води у верхів'ї — 0,031 м³ / сек, водоохоронна зона річки встановлена до 50 м.

Примітки ред.

↑ Предложения по охране окружающей природной среды и улучшению санитарно-гигиенических условий, по охране воздушного и водного бассейнов, почвенного покрова, организации системы охраняемых природных территорий. ОАО «Гипрогор». Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 30 квітня 2020.
↑ ^а ^б ^в Н. В. Рухлов. Долины рек Ялтинского района // Обзор речных долин горной части Крыма. — Петроград: типография В. Ф. Киршбаума, 1915. — С. 480—481. — 491 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2020. Процитовано 30 квітня 2020.
↑ ^а ^б Туристическая карта Крыма. ЮБК.
↑ ^а ^б Горный Крым. ЭтоМесто.ru (2010)

Джерела ред.

A.A. Лисовский, В. А. Новик, З. В. Тимченко, З. Р. Мустафаева. Поверхностные водные объекты Крыма (справочник) / A.A. Лисовский. — Симферополь: Рескомводхоз АРК, 2004. — С. 10, 21. — 114 с. — 500 экз. — ISBN 966-7711-26-9.
Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Т. 6. Украина и Молдавия. Вып. 4. Крым / под ред. М. М. Айзенберга и М. С. Каганера. — Л.: Гидрометеоиздат, 1966. — 344 с.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[Предложения_по_охране_окружающей_природной_среды_и_улучшению_санитарно-гигиенических_условий,_по_охране_воздушного_и_водного_бассейнов,_почвенного_покрова,_организации_системы_охраняемых_природных_территорий._ОАО_«Гипрогор»-1] Предложения по охране окружающей природной среды и улучшению санитарно-гигиенических условий, по охране воздушного и водного бассейнов, почвенного покрова, организации системы охраняемых природных территорий. ОАО «Гипрогор». Архів оригіналу за 20 січня 2018. Процитовано 30 квітня 2020.

[Н.В._Рухлов._Долины_рек_Ялтинского_района_//_Обзор_речных_долин_горной_части_Крыма._—_Петроград:_типография_В.Ф._Киршбаума,_1915._—_С._480—481._—_491_с.-2] а ^б ^в Н. В. Рухлов. Долины рек Ялтинского района // Обзор речных долин горной части Крыма. — Петроград: типография В. Ф. Киршбаума, 1915. — С. 480—481. — 491 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2020. Процитовано 30 квітня 2020.

[Туристическая_карта_Крыма._ЮБК.-3] а ^б Туристическая карта Крыма. ЮБК.

[Горный_Крым._ЭтоМесто.ru_(2010)-4] а ^б Горный Крым. ЭтоМесто.ru (2010)

[1]

[2]

[3]

[4]