Відкрити головне меню

Бабко Анатолій Кирилович
Бабко Анатолій Кирилович.gif
Народився 15 жовтня 1905(1905-10-15)
Анжеро-Судженськ, Q56762236?, Q4281415?, Томська губернія, Російська імперія
Помер 7 січня 1968(1968-01-07)[1] (62 роки)
Київ, СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Київський політехнічний інститут
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Науковий ступінь дійсний член НАН України
Член НАН України
Нагороди Заслужений діяч науки і техніки України Орден Леніна Орден «Знак Пошани»

Анато́лій Кири́лович Бабко́ (15 жовтня 1905(1905-10-15), Анжеро-Судженськ, Росія — 7 січня 1968(1968-01-07), Київ, СРСР) — український хімік-аналітик, академік АН УРСР (1957).

Зміст

Біографія:Редагувати

Народився 15 жовтня 1905 року в селі Судженське Томської губернії (нині Кемеровська область Російської Федерації).

Закінчив хімічний факультет Київського політехнічного інституту (1927). З 1928 року навчався в аспірантурі під керівництвом відомого хіміка-аналітика професора [[Тананаєв Микола Олександрович;(Тананаєва). Завідувач відділу аналітичної хімії Інституту загальної та неорганічної хімії АН УРСР (1941—1968), професор. З 1944 року — водночас завідувач кафедри аналітичної хімії Київського університету.

Був членом КПРС з 1940 року.

Помер 7 січня 1968 року.

Наукова діяльність:Редагувати

Наукові дослідження присвячені проблемам хімії комплексних сполук, теорії та практиці хімічного аналізу. Вивчав рівноваговий стан комплексних сполук у розчинах. Обґрунтував загальні положення східчастої дисоціації у розчинах. Розробив методику визначення складу комплексів, що містяться у розчині. Велике практичне значення мають його дослідження у галузі потрійних комплексів, що утворюються в системі Іон металу — ліганд — органічна основа, а також дослідження каталітичних реакцій.

Бабко створив київську школу хіміків-аналітіків, досягнення якої відомі далеко за межами України, брав участь у роботі Міжнародного союзу по теоретичній і прикладній хімії. Він;— автор понад 400 наукових робіт, підручника з аналітичної хімії «Количественный анализ». Головний редактор «Українського хімічного журналу» у 1958—1968 роках.

Бабко розробив ряд методів аналізу, які широко використовувалися пізніше: титрометричний метод визначення кремнієвої кислоти у силікатах, вапняковий метод визначення лужних металів у силікатах та гірських породах, фотометричний метод визначення церію тощо. Головною справою його життя стало вивчення комплексних сполук та їх застосування в аналітичній хімії. Як зазначає Ігор Шаров у своїй книжці «100 видатних імен України», він довів, що стійкість та дисоціація утворених комплексних сполук залежить від кислотності розчину. Утворення комплексних сполук різної стійкості в той час ще недостатньо використовувалося для аналізу складних об'єктів. Неодноразово робилися спроби застосувати утворення малоди-соціюючих груп для прямого титрування. Головну трудність при цьому становить східчаста дисоціація комплексних сполук. Анатолій Кирилович експериментально, в циклі роботи з вивчення оксалатних комплексів алюмінію, довів східчастий характер утворення комплексних сполук. Особливе значення в аналітичній хімії має утворення нерозчинних комплексних сполук. Анатолій Кирилович довів, що з органічних реагентів найбільше значення мають ті, що дають внутрікомплексні сполуки. Окрім використання самого процесу утворення комплексних сполук для реакцій осадження і розчинення, він вказав на застосування вже готових комплексних сполук як осаджувачів. Він підкреслював велике значення розчинності численних комплексних сполук в органічних розчинниках для аналітичної хімії. А. К. Бабко багато зробив для розширеного застосування екстракції в аналітичній хімії.

Основний напрям наукових досліджень Бабка — хімія забарвлених комплексних сполук і застосування їх у колориметрії. Його дослідження процесів комплексоутворення в розчинах стосуються не лише аналітичної, а й неорганічної і фізичної хімії. Розроблені Бабком методи аналізу комплексних сполук на основі вивчення оптичної густини розчинів та інших властивостей лягли в основу нової галузі фізико-хімічного аналізу комплексних іонних сполук. Ці методи широко застосовуються в промисловості.

Твори:Редагувати

  • Физико-химический анализ комплексных соединений в растворах. — К., 1955.

Література:Редагувати

  • Українська радянська енциклопедія : [в 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — Т. 1 : А — Борона. — К. : Голов. ред. УРЕ, 1977. — С. 313.
  • Выдающиеся химики мира: Биографический справочник / В. Волков, Е. Вонский, Г. Кузнецова. — М., 1991.
  • Турченко Я. И. Основные пути развития общей, неорганической и физической химии на Украине. К., 1957.
  • Бабко Анатолий Кириллович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.