Відкрити головне меню

Бабин-Зарічний

село в Калуському районі Івано-Франківської області (Україна)

Бабин-Зарі́чний — село Калуського району Івано-Франківської області на правому березі річки Лімниця.

село Бабин-Зарічний
Пам’ятник полеглим у ІІ світовій війні жителям села
Пам’ятник полеглим у ІІ світовій війні жителям села
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Калуський район
Рада/громада Вістівська сільська рада
Код КОАТУУ 2622881202
Основні дані
Перша згадка 1787
Населення 245
Площа 7,05 км²
Густота населення 34,75 осіб/км²
Поштовий індекс 77351
Телефонний код +380 03472
Географічні дані
Географічні координати 49°02′48″ пн. ш. 24°30′43″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
248 м
Водойми Лімниця, Рудка
Місцева влада
Адреса ради 77351, Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Вістова, вул. Шевченка, 36, тел. 93-3-60
Карта
Бабин-Зарічний. Карта розташування: Україна
Бабин-Зарічний
Бабин-Зарічний
Бабин-Зарічний. Карта розташування: Івано-Франківська область
Бабин-Зарічний
Бабин-Зарічний
Мапа

Бабин-Зарічний у Вікісховищі?

Зміст

ПриродаРедагувати

Незабутні враження дарує риболовля на Лімниці, яку називають найчистішою річкою Європи. До початку ХХІ сторіччя над прилеглим до села лісом височіли десятки 30-метрових 200-річних модрин, безжально вирізані на будівництво палацу для Кучми у Старій Гуті.

ІсторіяРедагувати

Перша письмова згадка належить до 21 березня 1787 року, виділився як присілок Бабина (тепер — Середній Бабин). Але до 1921 року присілок не мав статусу села. Високим рівнем національної свідомості відзначалися його мешканці. Товариство «Рідна школа» у цьому селі очолював Дмитро Яцурак. Стараннями гуртка (46 осіб) організовано дитячий садок, котрий, однак, через два тижні за розпорядженням польської окупаційної влади було закрито[1].

У 1939 році в селі проживало 620 мешканців (610 українців, 5 поляків і 5 євреїв)[2].

Після приєднання Західної України до СРСР село ввійшло 17 січня 1940 р. до новоутвореного Войнилівського району. 23 жовтня 1940 р. Указом Президії Верховної Ради УРСР з Войнилівського району Бабин-Зарічна сільська рада передана до Калуського району

3 березня 1944 року гітлерівськими карателями-узбеками спалено хату і знищено 15 жителів села. 22 березня 1944 року під час каральної акції гітлерівців розстріляно 40 мирних жителів села, спалено всі житлові та підсобні будівлі[3]. За часів СРСР міст через Лімницю (через який пройшли усі війська фронту в 1944 році) був занехаяний і знесений повінню, така ж доля спіткала і міст через Рудку.

В січні 1946 р. для боротьби з УПА в кожному селі був розміщений гарнізон НКВД, в Бабині-Зарічному — з 30 осіб (на допомогу готові були 1300 в Калуші та гарнізони НКВД в сусідніх селах).

18 березня 1950 року рішенням Калуського райвиконкому № 105 в селі утворено колгосп імені Зої Космодем'янської, куди загнали 112 селянських господарств.

Соціальна сфераРедагувати

  • Церква-каплиця св. Дмитрія (храмове свято 8 листопада) збудована 1945 року на місці спаленої німцями церкви з 1904 р., пам'ятка архітектури місцевого значення № 753[4].
  • Народний дім з меморіальною дошкою М. М. Лозинському (скульптор Ігор Семак).
  • Початкова школа на 30 учнівських місць.
  • 101 двір, 259 мешканців.

ВулиціРедагувати

У селі є вулиці[5]:

  • Івана Франка
  • Марка Черемшини
  • Садова
  • Тараса Шевченка

НародилисяРедагувати

ФотоРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Діяльність кружків українського педагогічного товариства «Рідна школа» на Калущині 30-ті рр. ХХ ст.
  2. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 32 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  3. Огляд суспільно-політичних подій на Калущині за березень 1944 р.
  4. [1]
  5. Довідник геонімів району // Інформаційний портал Калуського району
  6. В. Слюзар, Л. Щербак. Лозинський Михайло Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 386. — ISBN 966-528-199-2.
  7. Відкрито меморіальну дошку Михайлові Лозинському

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати