Відкрити головне меню

Бабинці (Борщівський район)

село в Україні, в Борщівському районі Тернопільської області.

Ба́бинці — село в Україні, в Борщівському районі Тернопільської області. Розташоване на південному заході району на річці Нічлава. Центр сільради. До села у минулому був приєднаний хутір Стінка.

село Бабинці
Вид на село
Вид на село
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Борщівський
Рада/громада Бабинецька сільська рада
Код КОАТУУ 6120880601
Основні дані
Населення 701 (2014)
Територія 3.568 км²
Густота населення 251.96 осіб/км²
Поштовий індекс 48744
Телефонний код +380 3541
Географічні дані
Географічні координати 48°40′16″ пн. ш. 26°03′31″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
151 м[1]
Водойми Нічлава
Відстань до
районного центру
16 км
Найближча залізнична станція Гермаківка
Відстань до
залізничної станції
13,5 км
Місцева влада
Адреса ради 48744, с.Бабинці
Сільський голова Солтицький Віталій Васильович[2]
Карта
Бабинці. Карта розташування: Україна
Бабинці
Бабинці
Бабинці. Карта розташування: Тернопільська область
Бабинці
Бабинці

Бабинці у Вікісховищі?

Дворів — 305. Населення — 816 осіб (2009). Національний склад — 99,9 % українці, серед інших є росіяни.

Зміст

НазваРедагувати

Свою назву село пов'язує із каменем (Бабою), що стоїть на височині над долиною річка Нічлава. За легендою камінь — це закам'яніла скіфська жінка, яка пряла на Великдень за що і була покарана Богом.

До 1964 року щодо села часто вживали назву Бабинці від Кривчого, або Бабинці від Кривча, аби відрізнити від інших Бабинець — села Урожайного — Бабинець від Звенигорода.

ГеографіяРедагувати

Село лежить у зоні помірно континентального клімату. Бабинці розташовані у «теплому Поділлі» — найтеплішому регіоні Тернопільської області.

Село розташоване на фізичній відстані 377 км від Києва, 103 км — від обласного центру міста Тернополя та 14 км від районного центру міста Борщів. Автошляхами від села до районного центру 16 км, найближчої залізничної станції — 13 км.

Сусідні населені пункти:

Рельєф гористий.

Ґрунтоутворюючими породами є леси, і лесові суглинки, вапняки, глини.

На околицях Бабинців розташовані невеликі ліси: Стінка, Ризи, Шистів, Надьків.

КліматРедагувати

Улоговина, в якій розташоване село, сприяє формуванню своєрідного клімату із жарким літом, м'якою зимою та недостатньою кількістю опадів. Середня температура липня — плюс 22 0С — 22,5 0С, січня — мінус 5 0С.

Клімат Бабинців
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру
Середній максимум, °C −0,9 0,9 6,1 14,7 20,3 23,4 24,4 23,9 20,0 13,8 6,5 1,4
Середня температура, °C −4,3 −2,6 2,0 9,3 14,7 18,0 19,2 18,5 14,7 9,1 3,3 −1,5
Середній мінімум, °C −7,7 −6 −2,1 3,9 9,2 12,6 14,0 13,1 9,4 4,4 0,1 −4,4
Норма опадів, мм 32 31 32 53 74 99 98 63 53 35 35 37
Джерело: http://fr.climate-data.org/location/265467/

ІсторіяРедагувати

Археологічні знахідкиРедагувати

Біля Бабинців виявлено археологічні пам'ятки середнього палеоліту та мезоліту, давньоруське городище (12 ст.).

Польський періодРедагувати

 
«Кам'яна баба», камінь, від якого походить назва села

Перша писемна згадка датується 1428 р.[3].

На початку 16 століття, як встановив сучасний польський історик Ришард Щигель, Бабинці мали статус містечка. У 1523 році шляхтич Ян Кемліч отримав для Бабинців локаційний привілей на німецькому праві. Протягом 1530—1547 рр. населений пункт фіґурував як місто.

1563 року власником села, як і сусіднього Кривчого, був польський шляхтич, кам'янецький гродський суддя Вавжинець Мілєський.[4]

У 1565-1569 рр. Бабинцями володіли Кемлічі та Хотимирські. Відтоді в податковому реєстрі значилось як село. У документах 1622 р. Бабинці знову згадані як містечко.

На північній околиці села, найімовірніше на лівому високому березі річки Нічлава, для захисту від турків і татар Лянцкоронськими було побудовано оборонний замок, зруйнований в часи останніх турецьких війн XVII ст. Нині про оборонний замок нагадує лише мікротопонім — «Замок». Про фортецю та її підземелля збереглися місцеві перекази. У 1993 році під час археологічної експедиції виявлено неглибокі рови (можливо, сліди від розібраних фундаментів) та кілька западин[5].

У краєзнавчій розвідці з 1874 р. Антоні Шнайдер писав:

« Згодом в Бабинцях виник збудований Лянцкоронськими оборонний замок, знищений в час останніх турецьких воєн XVII ст. При розбиранні замку в 1830 р. у відкритій пивниці знайдено рештки якоїсь підводи, від якої залишилось лише залізо, і трохи бронзи. Новітніми часами замок цілком зник з людського ока, і лише назва та перекази вказують місце, де він колись стояв[6] »

Австрійський періодРедагувати

З 1772 по 1795 рр. Бабинці належали С. Потоцькому після смерті якого, стали власністю Голейовських.

У 1782 р. власником села став теребовлянський мечник Том Городинський (похований у гробівці, який знаходиться на місцевому цвинтарі) та його сини.

У другій половині XIX століття в селі було збудовано потужний млин американського типу на 12 каменів та 8 фолюшів (там били сукно), що діяв до 1950-х років.

У 1838 р. село стає центром великого повстання. Його жителі Ф. Чубей і Ф. Сірман, вибрані уповноваженими від громади, у травні 1838 р. відправилися до Відня — столиці Австро-Угорської імперії, зі скаргою на свого поміщика Городинського і були прийняті австрійським імператором. Після їх повернення, повстання охопило цілу округу, однак, було придушене австрійськими військами.

У 1861—1866 рр. депутатом Галицького сейму по виборчому окрузі Борщів-Мельниця був заможний селянин із Бабинців Теодор (Федір) Андрейчук.

З 1863 р. Бабинці перебувають у власності поміщиків Миколаєвичів.

1872 — велика пожежа знищила 50 дворів, загинули люди.

У 1900 році Бабинці — центр великого сільськогосподарського страйку.

Перша світова війна. Українська революціяРедагувати

У 1914 році село утворювало окрему гміну Бабинці від Кривчого. Склад гмінної ради на 1914 рік[7]:

  • війт — Василь Бабій (обраний 1908 року)
  • заступник війта — Іван Ткач (обраний 1914 року)
  • писар — Андрій Андрійчук (обраний 1908 року)
  • касир — Онуфрій Гичко
  • жандарм — Роман Лукій

З 1653 морґів землі 250 належало громаді, 1403 — поміщику Корнилію Миколайовичу[7].

Під час польсько-української війни в УГА воювали уродженці села Іван і Михайло Андрейчуки.

Міжвоєнний періодРедагувати

14 квітня 1930 року в селі пройшло народне віче, яке зорганізувало Українське Національно-Демократичне Об'єднання. Присутні на зібранні ухвалили резолюцію «з протестом проти руйнуючої московсько-большевицької політики на Великій Україні»[8].

Друга світова війнаРедагувати

З початку ХХ ст. і до 1939 р. в селі діяли організації «Січ», «Сокіл», товариство «Просвіта», Народний дім, кооперативне товариство «Бджола».

Від 7 липня 1941 року село зайняла німецька окупаційна адміністрація.

В ОУН та УПА перебувало 55 осіб. З них загинуло 32. Серед них — Лукій Михайло Васильович, референт Служби безпеки Борщівського району.

Під час німецько-радянської війни у Червоній армії воювали проти гітлерівців 133 мешканці села, з них 23 загинули, 35 пропали безвісти, 14 повернулись інвалідами, 64 нагороджені орденами й медалями.

Бабинці були визволені від німецької окупації 7 квітня 1944 р.

Період Незалежної УкраїниРедагувати

НаселенняРедагувати

У 1810 році в селі було 195 родин, 138 житлових будинків і 984 мешканці[10]. Кількість населення: 1900 р. — 339 осіб, 1910 рік — 336. У 1914 році в селі мешкало 860 осіб[7].

Станом на 30 вересня 1921 р. у селі мешкало 360 осіб (було 82 двори), 1931 р. — 416 осіб (94 двори).

У 2009 році населення села становило 816 осіб, у 2014 році — 701 особа.

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким[11]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 99,67
російська 0,22
білоруська 0,11

Пам'яткиРедагувати

У селі споруджено Церкву святої Трійці (1869), «фігура» Матері Божої (2003), Капличка родини В. Шушка (особистого охоронця Степана Бандери в 1953-59 рр.) (1998), капличка збудована з нагоди започаткування проведення відпусту з ініціативи С. Ножки (2004).

Також зберігся мурований гробівець поміщиків Городинських (перша чверть XIX ст.);

ЦеркваРедагувати

У 1701 р. побудовано церкву Святої Трійці, дерев'яну, накриту ґонтом. Перед цим була церква Пречистої Діви Марії. У середині XIX ст. церква Святої Трійці згоріла. Будівництво сучасної церкви Святої Трійці розпочато у 70-х рр. XIX ст.

Пам'ятники і пам'ятні знакиРедагувати

Встановлено пам'ятники і пам'ятні знаки:

  • хрест на честь скасування панщини 1848
  • пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1966)
  • насипана символічна могила воякам УПА (1991).

Освіта та охорона здоров'яРедагувати

За австро-угорської влади діяла однокласна школа з польською мовою навчання, де вчителював українець С. Дергак.

До 1928 р. в Бабинцях діяла двокласна школа; з 1928 по 1939 — чотирикласна; з 1939 по 1951 — семирічна; з 1951 по 1956 — середня; з 1956 по 1961 — семирічна; з 1961 по 1993 — восьмирічна; з 1993 р. — ЗОШ І-ІІ ступенів.

Діють також дитячий садок «Сонечко» та бібліотека.

У селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.

ЕкономікаРедагувати

У селі працюють підприємства[12]:

  • Розвиває свої потужності місцеве приватне підприємство "Кленія" 
  • Приватне агропромислове підприємство «Надія», селянське (фермерське) господарство «Доля», селянське (фермерське) господарство «Ключ», селянське (фермерське) господарство «Пролісок», селянське (фермерське) господарство «Терен», фермерське господарство «Атлант» — займаються вирощуванням зернових культур.

ТранспортРедагувати

За 5 км від села пролягає автошлях Тернопіль-Жванець (село Хмельницької області).

У селі є автобусна зупинка. До села щоденно крім неділі курсує автобус Борщів-Бабинці.

Відомі людиРедагувати

НародилисяРедагувати

ПроживалиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. weather.in.ua
  2. Органи місцевого самоврядування в області станом на 28 грудня 2015р. Архів оригіналу за 6 вересень 2012. Процитовано 27 вересень 2010. 
  3. Скочеляс І. Михайло Грушевський і Борщівщина. — Літопис Борщівщини. Випуск 2. — 1993.
  4. Witalij Michałowski. Nużny człowiek. Szkic do dziejów starostwa Kamienieckiego w drugiej połowie XVI wieku Архівовано 4 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine.. — Kraków, 2008. — S. 531. (пол.)
  5. Михайло Сохацький. Оборонні замки на Борщівщині (сучасний стан збереження та перспективи досліджень) // Літопис Борщівщини. Випуск 6 — Борщів, 1994.
  6. А.Шнайдер. Бабинці // Літопис Борщівщини.— 1993.— Вип. 2.— С.34.
  7. а б в Літопис Борщівщини: Історико-краєзнавчий збірник. — Борщів, 1993. — Вип.4
  8. На організаційному фронті: Борщівщина // Діло. — 1930. — Число 97. — 6 травня.
  9. Мизак Н. За тебе, свята Україно. Кн. 1: Південне Надзбруччя у визвольних змаганнях ОУН-УПА. — Чернівці: «Буковина», 1998. — 448 с.
  10. Акт передачі Тернопільського краю Австрією Росії (Leschyński Jan. Rzady Rosyjskie w kraju Tarnopolskim. 1809—1815. — Kraków, Warszawa, 1903. — S. 198—204). Лещинський Ян. Російський уряд в Тернопільському краї. 1809—1815. — Краків, Варшава, 1903. — С. 198—204.
  11. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область
  12. Бабинці: довідник підприємств / Бізнес-каталог України

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати