Відкрити головне меню

Бабенко Володимир Дем'янович

Бабенко Володимир Дем'янович (24 жовтня 1937(19371024), Липці — 29 квітня 2002, Луганськ) — начальник пожежної охорони Луганської області, що прославив Українських пожежних на всю територію колишнього СРСР, раціоналізатор.

Бабенко Володимир Дем'янович
Vladimir Demyanovich Babenko.jpg
Народився 24 жовтня 1937(1937-10-24)
Липці, Харківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР
Помер 29 квітня 2002(2002-04-29) (64 роки)
Луганськ, Україна
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність пожежник

БіографіяРедагувати

Народився 24 жовтня 1937, с. Липці, Харківська область, Україна (Українська СРСР).

У сімнадцять років став курсантом Харківського пожежно-технічного училища. Після закінчення якого проходив службу старшим інспектором в місті Краснодон і заочно навчався в Московському вищому інженерно-пожежному училищі.

Після полковника В.Надубова в 1975 році УПО УВС Луганської області очолив полковник Бабенко В. Д. (Клюс П., Палюх В., Пустомельнік В. «Кузня вогнеборців») На посаді начальника УПО Бабенко В. Д. служив до 1985 року 1 . За ці десять років йому вдалося Луганський гарнізон пожежної охорони з рядового перетворити в базовий на території всього СРСР.

На території області було побудовано 38 нових пожежних депо, і стільки ж реконструйовано та відремонтовано.

У 1977 році в м. Куйбишев луганчани показали свій фільм «Якою має бути пожежна частина», який і нині зберігається в Народному музеї пожежної охорони. Тоді-ж було прийнято рішення провести на базі Луганського гарнізону Всесоюзну нараду працівників пожежної охорони. (Смирнов Г. В. «Историческая хроника пожарной охраны Луганска»)

На чолі з заступником Міністра МВС СРСР в м Луганськ з'їхалося понад 200 осіб. Але, стільки сил і енергії Володимир Дем'янович віддав рідній службі, що серце не витримало і за тиждень до наради він потрапив до лікарні з інфарктом. У 1980 році гарнізон пожежної охорони Луганська був визнаний базовим серед міських частин, а Сєвєродонецький був визнаний кращим серед об'єктових частин, і він радів результатами своєї роботи в лікарняній палаті. Представляв Луганський гарнізон, що був у той час заступником Володимира Дем'яновича — Колибабчук А. І.2


Участь у гасінні масштабних пожежРедагувати

Важко пригадати все погашені пожежі. Але один пам'ятають багато поколінь. У 1983 році сталася пожежа на складі скрапленого газу Лисичанського НПЗ (нині ВАТ «Лінос»), вибухнула одна ємність, в слідстві чого на бойовому посту помер командир відділення ДПЧ-15 Смутко А. Я. Володимир Бабенко тоді повів за собою особовий склад, знаючи, що якщо за 10 хвилин не загасити пожежу, то на вітер злетить не тільки завод, а й півміста. З ним в бій пішли всього 10 пожежних. Тоді, пройшовши через справжнє пекло, вони змогли перекрити засувку і зупинити доступ газу.

ЗаохоченняРедагувати

Володимир Дем'янович за роки служби своїм прикладом, сміливістю і рішучістю при ліквідації пожеж, а в повсякденній службі — увагою і турботою зміг згуртувати біля себе плеяду офіцерів, в майбутньому — сильних керівників і справжніх товаришів по службі.

Саме тому він отримав більше 50 заохочень, за мужність і відвагу двічі нагороджений медалями «За відвагу на пожежі», «За бездоганну службу» і медаллю «За доблесну працю».

Винаходи та раціоналізаторська роботаРедагувати

Проходячи повз ворота пожежних частин, через засклені прорізи ми спостерігаємо техніку, яка стоїть в гаражі, бачимо уривки побуту пожежних (рятувальників, якщо завгодно), але мало хто знає, що саме Володимиру Дем'яновичу ми зобов'язані цьому інженерному рішенню. Цим простим і в той же час ефективним нововведенням вирішувалося відразу кілька питань: в денний час доби — економія електроенергії на освітленні гаража, проведення постійної агітаційної роботи — населення бачить побут і роботу пожежної частини. Після представлення втіленої ідеї керівництву пожежної охорони Союзу вона була взята на озброєння по всій країні.

Ще, в вісімдесятих роках 20 сторіччя в Луганську була зібрана і випробувана АГВТ — 100 (Автомобіль газо-водяного гасіння), на базі ЗІЛ-131 і турбореактивного двигуна літака, який був переданий пожежним працівниками Луганського авіаремонтного заводу. І, хоча до цього часу така техніка не була нововведенням, в той час раціаналізаторство було у великій пошані в Союзі і Володимир Дем'янов за проведену роботу 23.10.1969 року отримав іменний годинник від керівництва МВС УСРСР (Наказ МВС УСРСР № 127 від 23.10.1969 р.). Потім, через занепад і непотрібності такої махини, автомобіль припадав пилом і розвалювався в гаражі. Даний автомобіль на початку 2000-х був відновлений працівниками ДПРЧ-5 (м. Луганськ) та Луганським авіаремонтним заводом МО України3 .

ДинастіяРедагувати

Династію пожежних-рятувальників Бабенко продовжували: Син — Бабенко Володимир Володимирович (14.03.1966 р. — 16.04.2018 р.), підполковник, начальник штабу пожежогасіння Луганської області,

 
могила Володимира Дем'яновича

Зять — Сьомкін Сергій Семенович (14.05.1959 р. — 27.06.1988 р.), старший лейтенант.

ЛітератураРедагувати

  • Клюс П., Палюх В., Пустомельнік В. «Кузня вогнеборців»
  • Смирнов Г. В. «Историческая хроника пожарной охраны Луганска»
  • Газета «Ворошиловградская правда» від 17.04.1985 р. та від 19.04.1988 р.

ПосиланняРедагувати

1 — http://img-fotki.yandex.ru/get/9761/132036847.b/0_14d066_2ac21734_orig

2 — http://snachki.narod.ru/MHS/pozohrana.htm

3 — http://www.firedesign.narod.ru/history_fire_vehicles/agvt/index.html[недоступне посилання з червень 2019]