Відкрити головне меню

Ба́байкове — село в Україні, в Карлівському районі Полтавської області. Населення становить 154 осіб. Орган місцевого самоврядування — Лип'янська сільська рада.

село Бабайкове
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Карлівський район
Рада/громада Лип'янська сільська рада
Код КОАТУУ 5321682902
Основні дані
Населення 154
Поштовий індекс 39530
Телефонний код +380 5346
Географічні дані
Географічні координати 49°21′35″ пн. ш. 34°58′53″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
129 м
Місцева влада
Адреса ради 39530, Полтавська обл., Карлівський р-н, с.Лип’янка, вул. Центральна,17 , тел. 9-65-42
Карта
Бабайкове. Карта розташування: Україна
Бабайкове
Бабайкове
Бабайкове. Карта розташування: Полтавська область
Бабайкове
Бабайкове

Зміст

Географічне розташуванняРедагувати

Село Бабайкове знаходиться на витоку річк Суха Лип'янка, нижче за течією село Абрамівка (Машівський район). На відстані 1 кілометр село Лип'янка, за 2 кілометри — Розумівка. На річці штучним способом утворено кілька ставків.

ІсторіяРедагувати

З 1917 — у складі УНР. З 1921 — стабільний комуністичний режим.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946—1947.

Жителька села Бабайкове Марія Миколаївна, яка живе на території Лип’янської сільської ради, на запитання: «Які, на вашу думку, були причини голоду: неврожай, посуха, податки, чи забирала врожай влада?» - без вагань відповіла, що винна в усьому влада. Завдяки їй в країні був голод. Заходили якісь чоловіки і забирали все, ще й погрожували, щоб віддали, бо все одно знайдемо. Люди нічого не могли вдіяти проти цього, нікому було поскаржитись. Сиділи у куточках і просилися, щоб нічого не брали, але хто їх слухав. «Лазили» і на горищах, і в сараях. Всі крихти забирали.

«В нашому селі були комори з зерном, вкриті залізом, то ті, що їх охороняли, голоду не знали, але з іншими не ділилися. До колгоспу людей змушували йти. Забирали сіялки, борони, плуги, віялки, тому жителям нічого не залишалося, як іти в колгосп працювати. Про людоїдство чула, але в нашому селі такого не було. Пам’ятаю, була така сім’я Кирсів, то вони ловили та їли гав – все одно померли всі. Багато людей пухло з голоду. Коли з’явилося листя і бур’яни, то їли їх. ...Померлих ніхто не записував, не рахував. Ховали їх на кладовищі. Всіх, хто помер – в одну яму. Викопували збоку старої ями нову, ложили померлих в цей день і закопували. На тому місці зараз ростуть дерева»...

1941 сталіністів вигнали із села. 1943 вони повернулися. 1946 організували новий голодомор.

1991 мешканці села проголосували за відновлення державної самостійності України.

ТакожРедагувати

ПосиланняРедагувати