Відкрити головне меню
Bt2 1 Tank.jpg

БТ-2

БТ-2
Загальні дані
класифікація легкий танк
Виробництво та застосування
країна-виробник Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
кількість виробів, од. 620
модифікації БТ-2 гарматний, або кулеметний
Основні параметри
екіпаж, осіб 3
довжина, мм 5500
ширина, мм 2230
висота, мм 2174
кліренс, мм 350
Броня
тип броні гомогенна
Озброєння
кулемети 1 7, 62мм ДТ
Силова установка, маневреність та мобільність
підвіска індивідуальна, пружинна Підвіска Крісті
запас ходу по шосе, км 160 км по шоссе(на колесах-200)
запас ходу по перетятій місцевості, км 160 км по шоссе(на колесах-200)
питома потужність, к.с./т 36,2

БТ-2 — радянський гусенично-колісний швидкохідний танк. Перший танк з бронетанкового сімейства БТ(рос. «Быстроходные танки»).

Зміст

БроняРедагувати

Броня танку являє собою тонкі катані листи гомогенної броні, які зкріплялися болтами, і заклепками. Технології нахиленої броні застосовано не було, отже танк міг покластися лише на свою швидкість.

Пристрої спостереження, та радіостанціяРедагувати

Особливих пристроїв спостереження в танку не було, спостереження велось через отвори для спостереження, та приціл. Радіостанція була відсутня, отже зовнішній зв'язок забезпечувався завдяки сигнальним прапорцям

Корпус, і баштаРедагувати

Танк мав класичну компоновку, та поділявся на чотири частини. Башта була циліндричною, клепаною, та мала невеликий зкіс зверху. Перед корпусу був нахилений, для зменшення мертвої зони при стрільбі.

Ходова частинаРедагувати

Танк мав індивідуальну, пружинну(свічну) підвіску, відомішу, як Підвіска крісті. Три вертикальні пружини щодо кожного борту корпусу розташовувалися між зовнішнім броньовим аркушем і внутрішньою стінкою борта корпуса, а одна розташовувалася горизонтально всередині корпусу в бойовому відділенні. Вертикальні пружини були пов'язані через балансири із задніми і середніми опорними котками, а горизонтальні — з передніми керованими котками. Танк мав комбінований колісно-гусеничний рушій, що складався з 2 ведучих коліс заднього розташування діаметром 640 мм, 2 напрямних коліс переднього розташування діаметром 550 мм, 8 опорних котків діаметром 815 мм з гумовими бандажами і 2 сталевих багатоланкових гусеничних ланцюгів з шириною трака 263 мм. При переході на колісний хід гусеничні ланцюги знімалися, розбиралися на 4 частини і укладалися на надгусеничних полках. Привід від КПП в цьому випадку здійснювався на задню пару опорних котків, управлявся ж танк поворотом передніх котків. Перехід з гусеничного ходу на колісний займав 30-40 хвилин. Необхідно відзначити, що середньотехнічна швидкість танка була істотно нижче максимальної і становила на гусеницях 25 км/год. по шосе і 22 км/годю путівцем, а на колесах — 22 км/год. по шосе. На колісному ході танк міг пересуватися тільки по дорогах з твердим покриттям, з причини високого питомого тиску на ґрунт і наявності тільки однієї пари ведучих коліс (котків). У той же час висока питома потужність дозволяла танкам здійснювати стрибки (у довжину, через перешкоду) на 15-20 (максимально — до 40) метрів.

ОзброєнняРедагувати

Зазвичай танк був озброєний 37 мм танковою гарматою Б-3 (5К) зразка 1930р, також 7,62 мм кулеметом ДТ кульовій установці біля гармати.

Характеристики гармати:

  • початкова швидкість: 700м/сек
  • кути наведення по вертикалі: від −8 до +25 градусів
  • приціл: телескопічний
  • найбільша дальність стрільби: 2000м
  • пристрої наведення: ручні
  • боєкомплект: 92 снаряди.

Плюси та мінусиРедагувати

 
гарматний БТ-2
 
Кулеметний БТ-2 на маневрах по бездоріжжю
  • танк мав достатню швидкість.
  • не потребував великих затрат на створення
  • мав дуже слабку броню та озброєння
  • Башта танку не могла крутитись так швидко, як потребувала того швидкість самого танку
  • його єдиний кулемет був розміщений на башті, що не давало йому можливості нормально вступати в бій з піхотою.

Через всі недоліки БТ-2 на його основі було швидко спроектовано, та створено БТ-5, а пізніше БТ-7.

Бойове застосуванняРедагувати

Танки БТ-2 перше бойове хрещення отримали на річці Халхін-Гол влітку 1939 року. Крім того, БТ-2 брали участь в Польському поході РСЧА у вересні 1939 року, де застосовувалися вкрай мало, так як основу танкового парку СРСР на той час вже складали танки БТ-7 і Т-26. В основному цими машинами комплектувалися танкові полки кавалерійських дивізій, в яких їх кількість була невелика.

Під час Зимової війни в Фінляндії 1939-40 років найбільшу кількість танків БТ-2 серед підрозділів, які взяли участь в боях, було у складі 1-й легкотанкової бригади (82 машини). Велика частина цих машин в ході боїв вийшла з ладу з технічних причин і була евакуйована на завод. Бойові втрати були невеликі — всього шість машин (чотири танка було підбито і згоріли, а два — потонули). Обмежене число танків БТ-2, що перебували у складі 13-й легкотанкової бригади, взяло участь у першій нічний атаці в районі станції Кямяря (нині — Гаврілово) в ніч з 15 на 16 лютого 1940 року. В цьому бою 13-а ЛТБр при мінімальних втратах зі свого боку (за офіційними даними) знищила 800 солдатів і офіцерів противника, 10 протитанкових гармат і до 15 станкових кулеметів. Крім того, були взяті в полон 250 фінських солдат, захоплено 8 танків «Рено» FT-17, артилерійська батарея, а також велика кількість стрілецької зброї та боєприпасів. Ясна річ, з фінського боку підтвердження таким успіхам немає.

У травні 1940 року військові прийняли рішення все 597 одиниць БТ-2 залишити в «навчальних парках» військових частин до повного зносу матеріальної частини. Таким чином, на 1 червня 1941 року на озброєнні РККА було 580 лінійних танків БТ-2, в тому числі 396 одиниць — у західних округах. З них 366 машин були на ходу і використовувалися тільки як навчальні машини, 119 БТ-2 вимагали середнього, 30 — капітального ремонту, а ще 72 були чисто навчальними і використовувалися в основному як навчальні стенди. З початком бойових дій усі танки БТ-2, що знаходилися у військах як навчальні машини, були поставлені в стрій, входили до складу танкових і моторизованих дивізій і брали участь в боях практично по всьому фронту.

Однак до літа 1941 року вік цих танків досягав 8-10 років, і їх невитрачений моторесурс був незначним. З початком боїв більшість машин було швидко втрачено. Наприклад, у 24-й танковій дивізії на 24 липня 1941 вже не залишалося жодного БТ-2 — причиною цьому був перш за все дефіцит 37-мм снарядів, виробництво яких на той час було зупинено, і «гарматним» БТ-2 їх просто не вистачало.

Частина танків, уцілілих після розгрому літа-осені 1941 року, брала участь в битві за Москву (так, в 18-й танковій бригаді було 5 одиниць БТ-2), а на Ленінградському фронті влітку 1943 року значилося 12 таких машин[1].

ПриміткиРедагувати