Тахаві Ахтанов
Тахаві Ахта́нов (каз. Тахауи Ахтанов; нар. 25 жовтня 1923, Шетіргіз — пом. 25 вересня 1994, Алмати) — казахський письменник і драматург.
| Тахаві Ахтанов | |
|---|---|
| каз. Ахтанов Тахауи | |
 | |
| Народився |
25 жовтня 1923[1] Шетіргізd, Шалкарський район, Актюбінська область, СРСР |
| Помер |
25 вересня 1994 (70 років) Алмати, Казахстан |
| Країна |
 СРСР Казахстан |
| Діяльність | письменник, драматург |
| Alma mater | Казахський національний педагогічний університет |
| Знання мов | казахська |
| Заклад | Казахфільм |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Партія | ВКП(б) |
| Нагороди |
      |
| Премії |
 |
Біографія ред.
Народився 25 жовтня 1923 року в аулі Шетіргізі (нині Шалкарський район Актюбінської області Казахстану) у заможній сім'ї скотаря. Дитинство провів у селі Карабуці, а після смерті батька до 9-го класу виховувався в інтернаті у селі Новоросійському. Потім приписав собі один класс і 1940 року вступив на філологічний факультет Казахського педагогічного інституту в Алмати[2].
У грудні 1941 року мобілізований до Червоної армії. Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1943 року. Після закінчення військової служби протягом 1948—1951 років працював редактором і завідувачем відділення у Казахському державному об'єднаному видавництві, у 1951—1953 роках керував відділом сценаріїв у «Казахфільмі», у 1953—1954 роках був редактором журналу «Әдебиет және Искусство»/«Література і мистецтво» (сучасний «Жұлдыз»), у 1954—1955 роках працював відповідальним секретарем Спілки радянських письменників Казахстану, у 1955—1957 роках — відповідальний секретар відділення Спілки письменників у Карагандинській області, у 1957—1958 роках — начальник Комітету у справах мистецтв при Раді міністрів Казахської РСР, у 1971—1972 роках — головний редактор журналу «Жұлдыз», у 1975—1984 роках — директор республіканської книжкової палати[3]. Помер в Алмати 25 вересня 1994 року.
Творчість ред.
Серед творів:
- «Сповідь степів» (1965; про долю чабана; український переклад Федора Моргуна — «Буран»);
- «Індійська повість» (1972);
- «Грізні дні» (1956; про подвиги радянських воїнів під час німецько-радянської війни);
- «Світло вогнища» (1980);
- «Сауле» (1962);
- «Несподівана зустріч» (1970);
- «Смуток кохання» (1972);
- «Клятва» (1973; про взаємини і братерство казахів та росіян у 18 столітті);
- «Батько й син» (1979).
Автор збірки літературно-критичних статей «Караван» (1969).
Переклав казахською мовою «Казку про золотого півника» Олександра Пушкіна, трилогію Олексія Толстого «Ходіння по муках», роман «Кавалер Золотої Зірки» Семена Бабаєвського, оповідання Івана Тургенєва, Максима Горького.
Відзнаки ред.
- Нагороджений орденами Вітчизняної війни I та II ступенів, двома Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Дружби народів, «Знак Пошани»;
- Державна премія Казахської РСР (1968; за роман «Боран»)[2];
- Народний письменник Казахстану з 1992 року.
Вшанування ред.
- Ім'ям письменника названі вулиці в Алмати та Актобе[2];
- Його ім'я з 1997 року носить Актюбінський обласний театр драми[2].
Примітки ред.
- ↑ Ахтанов Тахави // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в г О чем писал Тахауи Ахтанов / История Казахстана. (рос.)
- ↑ Ахтанов Тахауи / Қазақ әдебиеті. Энциклопедиялық аныктамалық. Кітап жанды адам. Мақала және жарияланымдар. (казах.)
Література ред.
- У. Есназаров. Ахтанов Тахави // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- Ахтанов Тахави // Литературный энциклопедический словарь / под общ. ред. В. М. Кожевникова и П. О. Николаева. — Москва : Советская энциклопедия, 1987. — С. 549.(рос.);
- Є. В. Лизунова. Ахтанов Тахаві // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988. — Т. 1 : А—Г. — С. 102. — 536 с. — ISBN 5-88500-003-4.;
- Ахтанов Тахави // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2004. — Т. I. — ISBN 9965-9389-9-7. (рос.)