Ахмад Шамлу (перс. احمد شاملو‎, нар. 24 листопада 1925(19251124), Рештпом. 23 липня 2000, Кередж) — іранський поет, письменник, журналіст, дослідник, перекладач, словникар, один із засновників і провідних фігур Об'єднання іранських письменників[fa] до і після Ісламської революції. Шамлу мав незакінчену класичну освіту. Оскільки його батько був воєнним і змушений був постійно переїжджати із одного міста до іншого, то його сім'я ніколи не залишалась на одному місці надовго. Він так і не зміг завершити свою освіту, оскільки у віці 18 років був заарештований за участь у марксистській організації[3]. Шамлу здобув популярність переважно завдяки своїм інноваціям у царині сучасної іранської поезії та складанню білих віршів, віршів шамлаві а також верлібрів. 1949 року зустрівся з поетом Німою Юшіджем і під його впливом почав складати вірші в стилі німаї, однак у вірші До червоного цвіту сорочки (перс. تا شکوفه سرخ یک پیراهن‎), опублікованому 1953 року під назвою Білий вірш ґофран (перс. شعر سفید غفران‎) вперше відмовився від віршового розміру і таким чином сформував новий стиль у межах сучасної іранської поезії.

Ахмад Шамлу
احمد شاملو
Ahmad Shamlou - 2.jpg
Псевдо Aléf-Bâmdâd
Народився 24 листопада 1925(1925-11-24)
Тегеран, Іран
Помер 23 липня 2000(2000-07-23) (74 роки)
Кередж
Поховання Imamzadeh Taher (Karaj)d
Громадянство Іран Іран
Діяльність поет, письменник, журналіст, дослідник, перекладач, словникар
Сфера роботи письмо, переклад і дубляж
Мова творів перська
Роки активності 1947 - 2000
Напрямок модернізм, сучасна іранська поезія
Жанр вірш, поема
Magnum opus The Book of Alleyd
У шлюбі з Aida Sarkisiand і Tusi Hayeri Mazandaranid[1]
Автограф Ahmad Shamloo signature.png
Нагороди
Сайт: shamlou.org

CMNS: Ахмад Шамлу у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

ЖиттєписРедагувати

Раннє життяРедагувати

Ахмад Шамлу народився 12 грудня 1925 року в місті Решт в армійській родині Гейдара Шамлу і Коукаб Аракі. Він був другою дитиною і єдиним сином у родині з шести дітей. Як і багато дітей військовослужбовців, Ахмад здобув свою ранню освіту в різних містах, у тому числі Хаші Захедані на південному сході Ірану, Мешхеді на північному сході, а також місті Решт на півночі. Дитинство і юність Шамлу не були легкими, а дім не був тим місцем, яке могло сприяти чутливості. Тому він часто знаходив утіху в самоті[4]. Подорожі з родиною з одного міста до іншого були перешкодою для здобуття повноцінної освіти.

1941 року, так і не здобувши середню освіту, вирушив із Бірджанда до Тегерана. Хотів відвідувати засноване німцями Тегеранське технічне училище, яке було одним із найкращих тогочасних навчальних заходів для вивчення німецької мови. Його прийняли в цю школу, за умови, що він буде перебувати в початковому класі упродовж двох років. Незабаром 1942 року разом з іншими членами родини знову змінив місце проживання, вирушивши із Тегерана до Ґорґана. У 1945 році зробив останню спробу завершти середню школу в Урмії, але провалився. У 29 років, після перевороту в Ірані 1953 його заарештували як члена комуністичної Народної партії Ірану й запроторили до в'язниці більш як на рік.

Ранні роботиРедагувати

  Я, іранський поет, спочатку познайомився з поезією іспанця Лорки, француза Елюара, німця Рільке, росіянина Маяковського [...], американця Г'юза; і тільки потім, після цієї освіти, я повернувся до віршів моєю рідною мовою, щоб побачити і усвідомити велич Гафіза зі свіжої точки зору.
Оригінальний текст (англ.)
I, an Iranian poet, first learned poetry from the Spanish Lorca, the frenchman Éluard, the German Rilke, the Russian Mayakovsky [...] and the American Langston Hughes; and only later, with this education I turned to the poems of my mother tongue to see and to know, say, the grandeur of Hafiz from a fresh perspective.
 

— Ахмад Шамлу

Дебютна робота Забуті пісні (перс. آهنگهای فراموش شده‎), була поетичною збіркою в класичному та сучасному стилях, яка вийшла 1947 року з передмовою Ебрагіма Ділмаганіяна. У 1948 році почав писати в літературний щомісячник під назвою Сохан-но. Два роки по тому вийшло його перше оповідання Жінка позаду бронзових дверей (перс. زن پشت در مفرغی‎). Другу збірку віршів Маніфест (перс. قطعنامه‎) опубліковано 1951 року. Прихильно ставився до соціалістичної ідеології і отримав роботу культурного радника в дипломатичному представництві Угорщини.

Його третя збірка віршів, Метали і почуття (1952), була заборонена і знищена поліцією. Його переклади Золото в бруді, Зигмунд Мотріц і об'ємного роману Сини людини з кам'яним серцем Мора Йокаї, разом зі всіма зібраними даними для його праці про розмовну міську культуру Ірану (відомої як Книга Алеї) були конфісковані і знищені. 1954 року його помістили до в'язниці на 14 місяців. У 1955 році Шамлу переклав і опублікував три романи європейських письменників. 1956 року став головним редактором літературного журналу Бамшад.

1957-60Редагувати

Славу йому принесла його наступна збірка поезії Свіже повітря (перс. هوای تازه‎), що вийшла 1957 року. Поет і філософ Зія Мовахед[fa] так прокоментував роботу: "Кожен хто читає Свіже повітря сьогодні може побачити, що мова цієї збірки і її тканина відрізняються від усього іншого. У сучасній поезії мало кому вдалось досягнути такого ритму як у роботах Шамлу. Свіже повітря стало найвизначнішою подією в нашій поезії після Гафіза"[5]. Також опублікував кілька досліджень класичної перської поезії.

Його переклад роману Босий румунського письменника Захарії Станку, який вийшов 1958 року, утвердив авторитет Шамлу як перекладача. 1959 почав публікувати оповідання для дітей, а також знімати документальні фільми і співпрацювати з кіностудіями.

1960-69Редагувати

1960 року вийшла нова збірка його поезій під назвою Сад дзеркал.

У 1961 році Шамлу став головним редактором журналу Кетаб-е-хафте, який змінив традиції та мову літературної журналістики в Ірані. 1962 року вийшли другом його переклади Андре Жіда і Робера Мерля. Дві збірки поезії належать до 1964 року: Айда у дзеркалі та Мить і вічність. Нова збірка поезії вийшла 1965 року: Айда, дерева, спогади і кинджал, а також новий переклад. також письменник утретє спробував зібрати The Book of Alley. 1966 року знову вийшла нова збірка під назвою Фенікс у дощі, міністерство інформації САВАК заборонило його літературний журнал.

1967 року обійняв посаду головного редактора Хуше. Опублікував новий переклад Ерскіна Колдвелла і взяв участь у створенні Спілки іранських письменників, а також провів кілька вечорів поезії в іранських університетах. У 1968 розпочав дослідження творчості Гафіза, перекладав вірші Гарсії Лорки а також Пісню наз піснями зі Старого Заповіту; організував тиждень поетичних читань для визнаних і нових іранських поетів, який отримав схвальні відгуки. Вірші, які там прозвучали, з'явились в об'ємній книзі, редактором якої був Шамлу. 1969 року поліція закрила його тижневик. Вийшла збірка старих віршів Про повітря і дзеркала, а також нових Оди Землі.

1970 - 1979Редагувати

1970 року випустив збірку Квіт у тумані. Також зняв новий документальний фільм для телебачення і опублікував кілька оповідань для дітей. У 1971 році переробив деякі зі своїх попередніх перекладів.

1972 року викладав перську мову в Тегеранському університеті. Вийшло кілька аудіокасет, на яких Шамлу читає вірші інших класичних і сучасних перських поетів. Увійшов до складу Академії перської мови та літератури. Опублікував кілька нових перекладів і написав кілька сценаріїв для фільмів. Відвідав Париж, щоб пройти там курс лікування.

У 1973 році вийшло дві нових збірки Авраам у вогні і Двері і Велика китайська стіна, а також кілька нових перекладів. 1975-го опублікував своє дослідження творчості Гафіза. У 1976-му відвідав США, де виступив із поетичними читаннями в багатьох містах. Перед поверненням до Ірану взяв участь у Поетичному фестивалі в Сан-Франциско.

1977 року опублікував нову поему Dagger On The Plate. Покинув Іран на знак протесту проти режиму шаха Пахлаві й залишався у США впродовж року, даючи лекції в американських університетах[en].

У 1978 році переїхав із США до Великої Британії, щоб обіймати там посаду головного редактора нового часопису Іраншахр; але подав у відставку після 12-го випуску й повернувся до Ірану якраз після початку Ісламської революції. Відновив роботу в Спілці іранських письменників і почав видавати новий часопис Кетаб-е-джоме, який мав великий успіх. 1978-й став дуже плідним роком в його житті, він опублікував багато віршів і перекладів, а також виступив з багатьма лекціями і читаннями. Його також вибрали до складу керівництва Спілки письменників. 1979-й став також досить плідним роком. Вийшли другом перший і другий томи праці The Book of Alley.

1980 - 2000Редагувати

Починаючи з 1980 року, через досить жорстку політичну ситуацію в країні, Шамлу вів життя відлюдника протягом восьми років, працюючи разом з Айдою над The Book Of Ally, а також багатьма іншими літературними працями, серед яких переклад Тихого Дону Михайла Шолохова. 1984 року Ахмада Шамлу висунуто на здобуття Нобелівської премії з літератури.

1988 на запрошення Interlit, the World Literary Congress, подорожував Європою з лекціями і читаннями. У Німеччині вийшла другом повна збірка його поезій. Потім повернувся до Ірану. 1990 року подорожував по США. Human Rights і The Fund For Free Expression вручили йому свою щорічну нагороду. Вийшло кілька робіт, присвячених його поезії і його загальному літературному внеску.

1991 року знову подорожував Європою й повернувся до Ірану, щоб знову інтенсивно працювати впродовж чотирьох років. Того самого року виграв премію Freedom of Expression Award, яку вручає нью-йоркська організація Human Rights Watch. У 1992 його праця Sacred Words вийшла вірменською й англійською мовами. 1994 року відвідав Швецію, де виступив з численними лекціями і читаннями.

У 1995 році завершив переклад Тихого Дону. Відбулось спеціальне зібрання іранських письменників і критиків у Торонто, на якому обговорювали внесок Шамлу в перську поезію. Його Aurora! вийшла іспанською. 1999 року Swedish Foundation вручила йому Stig Dagerman Prize.

Особисте життяРедагувати

 
Шамлу під час написання

Шамлу тричі був у шлюбі. 1947 року одружився з Ашраф Ісстамією (пом. 1978) і мав від неї трьох синів і дочку: Сіяваш (1948–2009),[6] Сірус, Саман і Сагі. Вони розлучилися в 1957 році після кількарічного конфлікту і роздільного проживання. Удруге він одружився з Тусі Гаєрі Мазандарані (пом. 1992), яка була на 14 років старшою, а розлучився 1963 року, після чотирьох років шлюбу.

Навесні 1962 року зустрів Айду Саркісян і через два роки вони одружились. Айда походила з вірмено-іранської родини, яка проживала в тому самому районі, що й Шамлу. Її християнська родина виступала проти шлюбу, через те, що родина Шамлу належала до мусульман. Крім того, Шамлу був на два роки старшим і розлученим двічі[7]. Вона відіграла ключову роль у подальшому житті письменника і вони залишались разом до самої смерті Шамлу у 2000 році. Її ім'я присутнє в багатьох його пізніх віршах. Нині Айда проживає в місті Карадж.

СмертьРедагувати

Стан здоров'я Шамлу погіршився в 1996 році одразу через кілька хвороб. 1997 року йому зробили кілька операцій і ампутували праву ногу через загострення діабету. Він помер у неділю 23 липня 2000 року о 21:00 у себе вдома через ускладнення від діабету[8]. 27 липня тисячі осіб взяли участь у поховальній церемонії[9][10]. Його поховали на цвинтарі «Емамзаде Тахер» у місті Кередж[11].

Роботи і стильРедагувати

Записи його поезії, його власним голосом, є майже в кожному іранському домі. Минули роки відтоді, як він став міфічною фігурою. Його слова сповнені шарму й магії провісника. Він не скеровував людей указами. Він просто жив і його слова розійшлися розумами та серцями кількох поколінь іранських гуманістів і лібералів, сповнюючи їх надією, вірою та натхненням.

Есмаїль Нуріала

Ахмад Шамлу опублікував понад 70 книг: 16 томів поезії; 5 антологій поезії; 5 томів з романами, оповіданнями і сценаріями; 9 томів літератури для дітей; 9 перекладів поезії на перську мову; 21 роман перекладений на перську; 5 збірок ессе, лекцій та інтерв'ю; 10 томів (дотепер) праці The Book Of Alley.

Поетичне бачення Шамлу поєднує в собі західний модернізм і сучасне переосмислення класичної перської поезії. Серед фігур, які на нього найбільше вплинули іспанський поет Федеріко Гарсія Лорка, афро-американський поет Ланґстон Г'юз, французький письменник і мислитель Луї Арагон, а також перський поет-модерніст Німа Юшідж. Шамлу як учень Німи Юшіджа завжди шукав шляхи у нові поетичні світи, став провідним поетом покоління молодих іранських поетів і письменників, серед яких Форуг Фаррухзад, Сохраб Сепехрі, Мегді Ахаван-Селес, Ядолла Рояї, Носрат Рахмані та Надер Надепур.

Шамлу відомий завдяки використання у своїх віршах мови простих людей. Виробив простий і вільний поетичний стиль, знаний під назвою біла перська поезія, різновид верлібру, що відходить від витриманих ритму і рим класичної перської поезії. Діапазон тем у його віршах простягається від політичних питань, переважно свободи, до умов людського існування.

Політичні поглядиРедагувати

Шамлу був марксистом і соціально налаштованим інтелектуалом, який поєднав особисту любов і прихильність зі своїми соціальними установками. Він був головною силою в інтелектуальному русі, який протистояв колишньому шаху Ірану напередодні Революції 1979 року. 1976 року Шамлу покинув країну на знак протесту проти цензури й задушливої політичної атмосфери. У 1977-му, за рік до повалення шахського режиму, підписав відкритого листа на підтримку права збиратись для членів Спілки письменників Ірану[12]. Новий ісламський режим не був до нього прихильним, вважаючи його антиісламським націоналістичним елементом, зрадником і прозахідним письменником[13]. Однак, беручи до уваги популярність Шамлу, правляче духовенство не могло його заарештувати, але водночас не дозволяло публікувати його твори впродовж багатьох років. Від початку 1990-х його вірші з'явились у багатьох літературних журналах[13].

НагородиРедагувати

  • Forooghe Farrokhzad Prize, 1973
  • Freedom of Expression Award від організації Human Rights Watch, 1990
  • Stig Dagerman Prize, 1999[14]
  • Free Word Award яку вручають Poets of All Nations in Netherlands, 2000

КнигиРедагувати

  • The Forgotten Songs (1947)
  • The Verdict (1951)
  • Poems of Iron and Feelings (1953)
  • Fresh Air (1957)
  • The Mirror Orchard (1960)
  • Ayda in the Mirror (1964)
  • Moments and Forever (1964)
  • Ayda: Tree,Dagger, Remembrance (1965)
  • Phoenix in the Rain (1966)
  • Blossoming in the Mist (1970)
  • Abraham in the Fire (1973)
  • The Doors and the Great Wall of China (1973)
  • Of Airs and Mirrors (1974)
  • Poniard on the Plate (1977)
  • Little Rhapsodizes of Exile (1979–1980)
  • Panegyrics Sans Boon (1992)
  • The Cul-de-Sac and the Tigers in Love (1998)
  • The Tale of Mahan's Restlessness (2000)
  • The Book of Alley (1978–Present)

ПриміткиРедагувати

  1. https://kayhanlife.com/authors/remembering-iranian-poet-forough-farrokhzad-on-anniversary-of-her-death/
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. شورای گسترش زبان و ادبیات فارسی (احمد شاملو). Архів оригіналу за 1 червня 2013. Процитовано 1 червня 2013. 
  4. Adineh (Persian) (Tehran: Adineh Magazine). 1993. с. 20.  Проігноровано невідомий параметр |script-title= (довідка)
  5. Ahmad Shamlu: Master poet of Liberty. Iran-bulletin.org. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 9 серпня 2010. 
  6. Fars News Agency : سياوش شاملو درگذشت. Farsnews.com. Архів оригіналу за 22 травня 2009. Процитовано 9 серпня 2010. 
  7. Papan-Matin, Firoozeh (2005). The Love Poems Of Ahmad Shamlu. USA: IBEX Publishers. с. 18. 
  8. Ahmad Shamlou, 75, one of Iran's finest poets, who fell... - Baltimore Sun. Articles.baltimoresun.com. 25 липня 2000. Архів оригіналу за 28 травня 2012. Процитовано 9 серпня 2010. 
  9. Feature, Shamlou's funeral. The Iranian. 1 серпня 2000. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 серпня 2010. 
  10. Photography, Shamlou's funeral, Nader Davoodi. The Iranian. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 9 серпня 2010. 
  11. Visiting old friends at Imamzadeh Taher. Payvand.com. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 9 серпня 2010. 
  12. Words for the Shah | The New York Review of Books. Nybooks.com. Архів оригіналу за 26 серпня 2010. Процитовано 9 серпня 2010. 
  13. а б Journal Page jur00lr. Solopublications.com. 26 липня 2000. Архів оригіналу за 29 листопада 2010. Процитовано 9 серпня 2010. 
  14. 1999 ĺrs Stig Dagermanpristagare Ahmad Shamloo. Dagerman.se. Архів оригіналу за 11 серпня 2010. Процитовано 9 серпня 2010. 

ПосиланняРедагувати