Махмуд Ахмадінежад
Махму́д Ахмадінежа́д (перс. محمود احمدینژاد, (нар. 28 жовтня 1956, Арадан, Імперська Держава Іран) — іранський державний діяч, 6-й президент Ісламської республіки Іран (2005–2013).
| Махмуд Ахмадінежад перс. محمود احمدینژاد | |
|---|---|
| перс. محمود احمدینژاد | |
 перс. محمود احمدینژاد | |
| 6-й президент Ірану | |
| 3 серпня 2005 — 4 серпня 2013 | |
| Попередник | Мохаммад Хатамі |
| Наступник | Хассан Рухані |
| мер Тегерану | |
| губернатор остану Курдистан | |
| губернатор остану Ардабіль | |
| мер м. Маку | |
| мер м. Хой | |
| Народився |
28 жовтня 1956[1][2][…] (67 років) Aradand, Семнан, Іран |
| Відомий як | викладач університету, політик, інженер |
| Місце роботи | Iran University of Science and Technologyd |
| Громадянство |
 Іран |
| Національність | перс |
| Alma mater | Iran University of Science and Technologyd |
| Політична партія | Alliance of Builders of Islamic Irand і Society of Devotees of the Islamic Revolutiond |
| У шлюбі з | Azam Farahid |
| Релігія | Іслам шиїтської-двонадесятницької течії |
| Нагороди | |
| Підпис |
 |
 Роботи у Вікіджерелах | |
 Висловлювання у Вікіцитатах | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
До обрання президентом країни Ахмадінежад був губернатором двох провінцій, а пізніше мером столиці — Тегерана.
Життєпис ред.
Був одним із семи дітей у родині коваля, яка мешкала в селищі Арадан, біля міста Гермсар на північному сході країни. Коли Махмуду виповнився рік, його сім'я переїхала до Тегерану. В столиці закінчив середню школу.
У 1976 році вступив до університету на факультет інженерії. Здобув інженерну освіту (докторський ступінь за фахом «дорожній рух і транспорт»).
Під час правління шаха Ірану приєднався до ісламської опозиції та пізніше брав участь у Іранській революції. Під час революційних подій, як стверджують, він брав участь у захопленні американського посольства у Тегерані у 1979–1981. Сам Ахмадінежад не підтверджує цих чуток, а інших доказів його участі у цих подіях не збереглося. Під час Ірано-Іракської війни записався добровольцем у армію та став членом елітного підрозділу — Корпусу вартових Ісламської революції, де дослужився до рангу командира підрозділу.
Після закінчення війни його було призначено мером м. Маку, а потім м. Хой в провінції Західний Азербайджан.
Упродовж двох років також був губернатором остану Курдистан на заході країни. Пізніше його було знову призначено губернатором остану Ардабіль. За час його головування на чолі цієї провінції Ахмадінежада було визнано найкращим губернатором країни. У 1997 році завершив свій термін на посту губернатора провінції Ардабіль і переїхав до Тегерану, де працював науковим співробітником у Тегеранському технологічному університеті.
У 2003 році був обраний обрано мером Тегерану. На чолі міста позакривав мережі західних ресторанів швидкої їжі, ввів заборону західної музики та фільмів. До 2005 року вів досить скромне життя: мешкав у простій трикімнатній квартирі у Тегерані й їздив на роботу на старій побитій машині. Також друкувався у праворадикальній іранській пресі. Простий стиль життя та працьовитість здобули йому популярність серед мешканців столиці. 2005 року під час президентських виборів він випередив шістьох інших кандидатів і його було обрано президентом країни.
На посаді президента Ірану висловлювався дуже критично у бік США та Ізраїлю. Основою його внутрішньої та зовнішньої політики був намір продовжувати досліди в галузі ядерних технологій та будувати ядерні реактори в країні. Уряд країни та сам Ахмадінежад стверджували, що ядерні реактори будувалися для мирного використання ядерної технології у виробництві електроенергії, проте низка країн висловила занепокоєння, побоюючись використання ядерних технологій для озброєння. Результатом суперечок між Іраном і деякими країнами стало запровадження санкцій проти Ірану. Попри це, більшість іранців підтримували внутрішню та зовнішню політику Ахмадінежада.
На виборах 2009 року його суперником був Мір-Хоссейн Мусаві. Хоча офіційні результати виборів були на користь Ахмедінеджада, чимало громадян не погодилися з ними, що призвело до тривалих масових акцій протесту.
Ахмадінежад і Україна ред.
Махмуд Ахмадінежад став одним із небагатьох іранських політиків, що засудив війну в Україні, розв'язану Росією, і назвав Росію «сатанинською країною». 2 березня 2022 року на своїй сторінці в Twitter він опублікував пост в підтримку України.[4]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Encyclopædia Britannica
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Dialog.ua. Бывший президент Ирана поддержал Украину и назвал Россию "сатанинской страной". Диалог.UA (рос.). Процитовано 22 листопада 2022.
Джерела ред.
- Портал президента Ірану (англ.)
- Персональна сторінка Махмуда Ахмадінежада (англ.)
- Mr. Ahmadinejad and the Holocaust in the Islamic World [Архівовано 3 листопада 2014 у Wayback Machine.] відео
- Ахмадинежад вернулся на родину как герой [Архівовано 25 квітня 2009 у Wayback Machine.] (рос.)