Вікіпедія

Атіс Сільвій

Атіс Сільвій (лат. Atys Silvius) — міфічний цар Альба-Лонги, син Альби Сільвія та батько Капіса Сільвія. Найбільш пізній персонаж, включений до царського списку. Був призначений для прославлення роду Атіїв, який перебував у родинних стосунках з правлячою династією Юліїв-Клавдіїв.

Атіс Сільвій
лат. Atys Silvius
Міфологія давньоримська
Місцевість Лаціум
Посада король
Династія Сільвії
Батько Альба Сільвій
Діти Капіс Сільвій

Життєпис ред.

Згідно з переказами, Альба-Лонга була заснована Асканієм як колонія Лавінія. Місто було столицею Латинського союзу і важливим релігійним центром. Альбою-Лонгою правили царі з роду Сільвіїв, нащадки брата чи сина Асканія. З цієї династії, по материнській лінії, походили близнюки Ромул і Рем — засновники Риму[1]. Французький історик XVIII століття Луї де Бофор першим висловив думку про штучність списку. Ця гіпотеза була підтримана наступними вченими й залишається загальновизнаною. Вважається, що список служив для заповнення трьохсотрічної лакуни між падінням Трої і заснуванням Риму. Археологічні відкриття XX століття дозволяють судити, що список був сформований Квінтом Фабієм Піктором або кимось із його попередників. На думку антикознавця Александра Грандаззі, початковий список був створений у середині IV століття до н. е.[2]

Атіс Сільвій в римській міфології був нащадком Енея і шостим царем Альба-Лонги. Він наслідував своєму батькові Альбі Сільвію. Наступником Атіса став його син Капіс Сільвій[3]. Згідно Діонісію Галікарнаському, Атіс Сільвій правив протягом 26 років. Антикознавець Роланд Ларош зазначав, що правління чотирьох царів, Атіса, Капіса, Капета та Тіберіна, сумарно тривало 75 років, що становить рівно два з половиною покоління за тридцять років[4].

Етимологія імені ред.

У джерелах різняться імена шостого царя Альби-Лонги. З давніх авторів Атісом Сільвієм його називає тільки Тіт Лівій. Діодор Сицилійський, Овідій, Євсевій і «Перший Ватиканський міфограф» називають його Епітом. У Єроніма, Георгія Сінкелла і в хроніці «Chronographeion Syntomon» — Египт. «Хронографі 354 року» називає його Аппієм, а Діонісій Галікарнаський — Капетом[5].

Вільям Сміт вважав, що саме від Атіса Сільвія виводив своє походження плебейський рід Атіїв, з якого походила мати Октавіана Августа[6]. Конрад Трібер припустив, що ім'я Атіса Сільвія виникло під час правління імператора, щоб підвищити престиж роду його матері. Іншим подібним прикладом прославлення було включення Вергілієм у текст «Енеїди» згадки про іншого Атіса — товариша Асканія та предка Атіїв[7][8]. Александр Грандаззі, приймаючи версію Трібера, припустив, що Атіс Сільвій був найбільш пізнім правителем, включеним в альбанський царський список. Легендарні предки Атіїв могли виникнути у відповідь на пропаганду Марка Антонія, який висміював незнатність родичів Августа з боку матері[9].

Домінік Брікель[fr] вважав образ Атіса Сільвія плодом «бурхливої уяви придворних» і називав його автором Марка Веррія Флакка. Александр Грандаззі, не заперечуючи версію Брікеля, припускав, що автором також міг бути Гай Юлій Гігін. Відзначаючи, що обидві версії не є взаємозаперечними[2].

Робін Хард пов'язував ім'я Атіса Сільвія з однойменними представниками лідійського царського дому, а через них — і з фригійським богом Аттісом[3].

Епіт Сільвій ред.

У багатьох джерелах замість Атіса Сільвія йдеться про Епіта Сільвія або ж Єгипта Сільвія. Александр Грандаззі називає його заміною або попередником Атіса Сільвія. Ім'я Епіт є алюзією на «Ілліаду»: так звали батька Періфанта, глашатая батька Енея — Анхіса[10]. Відзначається, що Вергілій також включив у свою поему персонажа з ім'ям Епіт: так звали одного з соратників Енея[11]. Ім'я Єгипт, яке зустрічається в пізніх джерелах, вважається аберацією імені Епіт[2].

Александр Грандаззі припускав, що використання в альбанському царському списку імен Еней, Асканій, Капіс і Епіт не ґрунтується тільки на згадці в «Іліаді». Він припускав існування якоїсь легендарної традиції в західних грецьких колоніях, де фігурували ці герої. Цю традицію також міг використовувати Вергілій, який включив в «Енеїду» всіх вказаних персонажів[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Smith, 1854, с. 87—88.
  2. ↑ а б в г Grandazzi, 2008, с. 731—890.
  3. ↑ а б Hard, 2004, с. 596.
  4. ↑ Laroche, 1982, с. 115.
  5. ↑ Trieber, 1894, с. 123—124.
  6. ↑ Smith, 1867, с. 413.
  7. ↑ Вергилий, 1979, V. 565-569.
  8. ↑ Trieber, 1894, с. 129.
  9. ↑ Grandazzi, 2008, s. 731—890.
  10. ↑ Гомер, XVII, 324.
  11. ↑ Вергілій, II. 340.

Джерела та література ред.

Джерела ред.

Література ред.

  • Alexandre Grandazzi. Chapitre X. Les Rois d’Albe : analyse d’une tradition // Alba Longa, histoire d'une légende. Recherches sur l'archéologie, la religion, les traditions de l'ancien Latium : [фр.]. — École française de Rome, 2008. — P. 731—890. — 988 p. — ISBN 9782728308323.
  • Robin Hard, H. J. Rose. Aeneas, Romulus and the origins of Rome // The Routledge Handbook of Greek Mythology: Based on H.J. Rose's "Handbook of Greek Mythology" : [англ.]. — Psychology Press, 2004. — 753 p. — ISBN 9780415186360.
  • Roland A. Laroche. The Alban King-List in Dionysius I, 70-71: A Numerical Analysis : [англ.]. — Historia: Zeitschrift für Alte Geschichte. — 1982. — № 1. — P. 112—120. — ISSN 00182311.
  • Conrad Trieber. Zur Kritik des Eusebios. I. Die Königstafel von Alba Longa : [нім.] // Hermes. — 1894. — ISSN 00180777. — JSTOR 4472427.
  • William Smith. ALBA LONGA // Dictionary of Greek and Roman Geography : [англ.]. — Walton & Maberly, 1854. — Vol. 1. — P. 87—89.
  • William Smith. ATYS, ATTYS, ATTES, ATTIS 3 // Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology : [англ.]. — 1867. — Vol. 1. — P. 412—413.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Атіс_Сільвій&oldid=40746061