Атіке-султан
Бурназ[1] Атіке-султан (тур. Burnaz Atike Sultan; 1614, Стамбул — біля. 1674, там же) — п'ята дочка султана Ахмеда Ι від Кьосем-Султан.
Атіке-султан народилася в Стамбулі і була наймолодшою дитиною в родині османського султана Ахмеда Ι і його коханої дружини Кьосем-Султан. Мала чотирьох повнорідних сестер і сімох повнорідних братів. У 1617 році помер батько Атіке, але на трон замість одного з синів Ахмеда зійшов його брат Мустафа I[2][3]. Потім на троні послідовно опинилися єдинокровний брат Атіке Осман II і другий раз Мустафа I. Весь цей час Атіке разом з матір'ю і сестрами залишалася у Старому палаці. У 1623 році на троні опинився неповнолітній брат Атіке Мурад IV, а їх мати піднялася до рангу валіде і регента при синові.
Щоб забезпечити благополучне правління сина, Кесем видала своїх дочок заміж за вигідних для неї державних діячів. Так чотирнадцятирічна Атіке стала дружиною Джафера-паші[1]. Шлюб тривав близько п'яти років і закінчився зі смертю паші. У 1633 році[4] Атіке вийшла заміж за Сілахтара Мустафу пашу[5][1], боснійцем за походженням, що не підтримував політику Кесем. У цей же період кримським ханом матері Атіке була подарована молода наложниця Турхан, яка згодом стала дружиною Ібрагіма I, брата Атіке, і, як вважали багато сучасників, винуватицею смерті Кесем[6][7]. Кьосем відправила Турхан до Атіке для навчання[8][9][10]. У 1636 році помер чоловік Атіке Мустафа паша який був другим візиром[4]; у липні 1636 року[4] овдовіла Атіке[4]. Всі діти, народжені Атіке в трьох шлюбах померли в дитинстві[5].
Атіке померла в Стамбулі приблизно в 1674 році і була похована в тюрбі Ібрагіма Ι в мечеті Ая-Софія[1].
В культурі ред.
- У серіалі «Величне століття: Кьосем-Султан» роль дорослої Атіке виконує Едже Чешміоглу.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Süreyya, 1 Cild, 1996, с. 6.
- ↑ Boyar, Fleet, 2010, с. 42.
- ↑ Финкель, 2012, с. 272.
- ↑ а б в г Alderson, 1956, table XXXIV.
- ↑ а б Uluçay, 1980, с. 52.
- ↑ Thys-Şenocak, 2006, с. 17.
- ↑ Baer, 2011, с. 35.
- ↑ Peirce, 1993, с. 236.
- ↑ Kahraman, Akbayar, 1996, с. 41.
- ↑ Thys-Şenocak, 2006, с. 18.
Література ред.
- Alderson An. D. The Structure of the Ottoman Dynasty. — Clarendon Press. — 186 p.
- Baer, Marc David. Honored by the Glory of Islam: Conversion and Conquest in Ottoman Europe. — Oxford University Press. — 344 p. — ISBN 0199797838, 9780199797837.
- Boyar, Ebru; Fleet, Kate. A Social History of Ottoman Istanbul. — Cambridge University Press. — P. 42. — ISBN 1139484443, 9781139484442.
- Kahraman, Mehmed Süreyya; Akbayar, Nuri. Sicill-i Osmanî. — Tarih Vakfı. — ISBN 9753330383.
- Peirce, Leslie P. The Imperial Harem: Women and Sovereignty in the Ottoman Empire. — Oxford University Press. — 374 p. — ISBN 0195086775, 9780195086775.
- Süreyya Mehmed Bey. Sicill-i Osmani. — Tarih Vakfi Yurt Yayınlar. — Т. 1. — P. 15. — ISBN 975-333-049-5, 975-333-038-3.
- Thys-Şenocak, Lucienne. Ottoman Women Builders: The Architectural Patronage of Hadice Turhan Sultan. — Ashgate. — 326 p. — ISBN 0754633101, 9780754633105.
- Uluçay, M. Çağatay. Türk Tarih Kurumu yayınları. — Türk Tarih Kurumu Basımevı.