Атманай

село Атманай
	Герб
Країна	Україна
Область	Запорізька область
Район	Мелітопольський район
Громада	Кирилівська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA23080030020017993
Основні дані
Засноване	1820 (204 роки)
Населення	992
Площа	1,47 км²
Густота населення	674,83 осіб/км²
Поштовий індекс	72552
Телефонний код	+380 6131
Географічні дані
Географічні координати	46°22′28″ пн. ш. 35°10′53″ сх. д. / 46.37444° пн. ш. 35.18139° сх. д.Координати: 46°22′28″ пн. ш. 35°10′53″ сх. д. / 46.37444° пн. ш. 35.18139° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	7 м
Водойми	Утлюцький лиман
Місцева влада
Адреса ради	72552, Запорізька обл., Мелітопольський р-н, с. Атманай, вул. Матросова, 5-А
Карта
	Атманай
	Атманай
Мапа

Атмана́й — село в Україні, у Кирилівській селищній громаді Мелітопольського району Запорізької області. Населення становить — 992 осіб. До 2017 року орган місцевого самоврядування — Атманайська сільська рада.

Географія ред.

Село Атманай розташоване на історичних теренах Дикого Поля на березі Утлюцького лиману за 41 км від колишнього районного центру Якимівки. Поруч із селом через Утлюцький лиман зведена 4,5 км дамба. Поблизу села розташована курган-могила.

Нове	Солоне	Лиманське, Косих
Озеряни, Новогригорівка	Пн	Кирилівка
	Зх Атманай Сх
	Пд
Перекоп, Новий Азов	Утлюцький лиман

Назва ред.

Назва села походить від однойменної річки, біля якої було утворено населений пункт, від слів «ат» (кінь) і «манаат» (недоступна) через заболочені береги, недоступні для коней^[1].

Історія ред.

Село Атманай заснував відомий в Таврійській губернії французький садівник і хлібороб Філібер у 1820 році. У XIX столітті Атманай був його зерноводчеським та вівчарським маєтком, кінним заводом і солезаводом. На початку XIX століття в Атманаї були пристань, звідки баржі із зерном і вовною транспортували товари за кордон, вузькоколійна залізниця Філібера від Атманаю до станції Сокологірне. У 1802 році француз родом із Женеви (провінція Франції) Луї Анрі Філібер в селі заснував ферму з розведення овець й коней та вирощування фруктових садів і винограду. Чотири покоління родини Філібер з 1820 по грудень 1920 року створювали, облагороджували, вкладали власні кошти у розвиток маєтку Атманай.

З січня 1918 року під радянською окупацією. У грудні 1920 року був утворений вівчарських радгосп «Атманай», який 1930 року перейменований в «Комуніст».

На фронтах німецько-радянської війни воювали 195 місцевих жителів, з них 53 за бойові подвиги нагороджені орденами і медалями СРСР. На честь 63 загиблих воїнів-односельчан споруджено пам'ятник^[2].

З 1977 року Атманайській сільській раді підпорядковувалися села: Вовче, Нове та Солоне.

3 липня 2017 року Атманайська сільська рада, в ході децентралізації, об'єднана з Кирилівською селищною громадою^[3].

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Якимівського району, село увійшло до складу Мелітопольського району^[4].

Населення ред.

За даними перепису населення 2001 року, у селі мешкало 992 особи^[5]. Мовний склад населення був таким^[6]:


Мова	Кількість, осіб	Відсоток
українська	353	35,58
російська	636	64,11
білоруська	1	0,10

Діаграма
<div class="transborder" style="position:absolute;width:100px;line-height:0; <div class="transborder" style="position:absolute;width:100px;line-height:0; <div class="transborder" style="position:absolute;width:100px;line-height:0; Мовний склад населення українська мова (35,79%) російська мова (64,11%) білоруська мова (0,10%)

Динаміка населення
1970	2001^[7]
989	▲ 992

Вулиці ред.

Центральна
Матросова
Зелена
Садова
Вишнева
Шевченка
Берегова
Набережна

Господарство ред.

У 1970-ті роки в Атманаї діяли племінний завод «Комуніст», що був удостоєний радянською нагородою орденом Трудового Червоного Прапора, за яким закріплено 13 954 га сільськогосподарських угідь, з них 10 178 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на розведенні племінних тонкорунних овець, а також займалося виробництвом зерна і кормів. Підсобне підприємство — лісопильна рама. Племзавод був учасником ВДНГ СРСР у 1958—1980 роках та удостоєний п'яти нагород Головвиставкома. 49 працівників виробництва нагороджені орденами і медалями СРСР, у тому числі орденом Леніна і орденом Жовтневої Революції — механізатор Д. К. Шевченко і доярка К. В. Міщенко; орденами Жовтневої Революції і «Знак Пошани» — механізатор П. С. Кизим. Звання Героя Соціалістичної Праці удостоєно: кавалери ордена Леніна — директор господарства І. К. Павлюк (нині пенсіонер), чабани В. І. Мулявко, Д. Т. Ручко (1900—1979), А. А. Щербина і кавалер орденів Леніна та Жовтневої Революції чабан В. М. Нараевскій. Доярка Л. Г. Слесарчук в 1979 р. нагороджена Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР^[2].

Нині у селі працюють підприємства: селянські (фермерські) господарства «Теллур», «Круг», «Освіта», «Воліто», «ВЮЛ», «Дема», «Галакс», відкрите акціонерне товариство «Атманай», ТОВ «АЛС І К», «Племзавод „Атманай“», приватне підприємство «Кала» тощо^[8].

Пам'ятки ред.

У селі зведено православний Хрестовоздвиженський храм та каплиця святого Миколи Чудотворця (2008)^[9].

Встановлені пам'ятники^[2]:

воїнам-односельцям, які загинули під час німецько-радянської війни;
українському поетові Тарасові Шевченку.

Пам'ятник більшовицькому терористу Володимиру Леніну демонтований в ході декомунізації.

30 жовтня 2018 року в селі Атманай відкрито меморіальну дошку на честь династії Філібер, яку розмістили на будівлі сільського Будинку культури^[10].

Об'єкти соціальної сфери ред.

В селі діють Атманайська дитячо-юнацька кінно-спортивна школа та загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів. Атманайська школа з українською мовою навчання, у 2011—2012 роках в ній навчалося 103 учнів, викладало 17 вчителів, профілі навчання — екологічний та біолого-фізичний, директор — Бражко Лідія Іванівна^[11].

У 1970 році в селі працювало 22 вчителі і навчалося 260 учнів, діяв консультаційний пункт районної заочної середньої школи, будинок політосвіти, будинок культури із залом на 650 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 17520 примірників, працювала дільнична лікарня на 25 ліжок (10 медпрацівників, у тому числі один лікар), аптека, дитячий садок, торговий центр, їдальня, комплексно-приймальний пункт райпобуткомбіната, банно-пральний комбінат, готель, відділення зв'язку, філія Ощадбанку, АТС^[2].

Є парк культури і відпочинку (4 га), де на кошти місцевого господарства створений зоопарк, в якому представлені багато видів тварин та птахів, які занесені в Червону книгу України^[2]. З 1 червня 2016 року працює на суспільно-громадських засадах історико-просвітницький центр зеленого туризму «Зелена Садиба Атманай»(https://atmanai.site [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.]), з реалізації проекту «Фестиваль Арка Миру» (http://atmanai007.blogspot.com [Архівовано 1 січня 2022 у Wayback Machine.])

Уродженці ред.

В Атманаї народилися:

Овчаров Володимир Васильович (1936—2016) — український вчений-електротехнік.
Рудченко Олег Григорович — майстер верхової їзди, артист цирку і кінокаскадер^[12].

Примітки ред.

↑ У. Г. Фоменко (1969). Звідки ця назва?. Дніпропетровськ, «Промінь». Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2015.
↑ ^а ^б ^в ^г ^д Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — стор. 141
↑ ВВРУ, 2018, № 29, стор. 30
↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
↑ Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 6 грудня 2015.
↑ Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область^{[недоступне посилання]}
↑ Облікова картка села на сайті ВРУ
↑ Організації, зареєстровані в селі Атманай. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 14 вересня 2012.
↑ Володимир Супруненко. Гніздо вільного птаха // Україна чудес. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 14 вересня 2012.
↑ Мешканці відомого села Якимівського району вирішили увічнити пам'ять засновника Атманая [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Індустріалка, 2018-10-30 (рос.)
↑ Атманайська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів Якимівської районної ради Запорізької області // Інформаційна система управління освітою Запорізької області. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 14 вересня 2012.
↑ Федоренко А. А., Голованова Г. Я. Каскадёр из Атманая // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2019, № 14, с. 88-92

Посилання ред.

Погода в селі Атманай [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
Туристичний портал Атманая [Архівовано 9 грудня 2021 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії Запорізької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] У. Г. Фоменко (1969). Звідки ця назва?. Дніпропетровськ, «Промінь». Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 26 листопада 2015.

[igsu-2] а ^б ^в ^г ^д Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — стор. 141

[3] ВВРУ, 2018, № 29, стор. 30

[4] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[5] Населення населених пунктів Запорізької області за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 6 грудня 2015.

[6] Розподіл населення за рідною мовою, Запорізька область^{[недоступне посилання]}

[7] Облікова картка села на сайті ВРУ

[8] Організації, зареєстровані в селі Атманай. Архів оригіналу за 22 лютого 2013. Процитовано 14 вересня 2012.

[9] Володимир Супруненко. Гніздо вільного птаха // Україна чудес. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 14 вересня 2012.

[10] Мешканці відомого села Якимівського району вирішили увічнити пам'ять засновника Атманая [Архівовано 4 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Індустріалка, 2018-10-30 (рос.)

[11] Атманайська загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів Якимівської районної ради Запорізької області // Інформаційна система управління освітою Запорізької області. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 14 вересня 2012.

[12] Федоренко А. А., Голованова Г. Я. Каскадёр из Атманая // Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2019, № 14, с. 88-92

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]