Атеїстичне виховання в школі

Атеїсти́чне вихова́ння в шко́лі — виховання у підростаючого покоління несумісних з релігійною ідеологією основ науково-матеріалістичного світорозуміння, складова частина виховання учнівської молоді у Союзі РСР та інших соціалістичних країнах в ХХ столітті. Після Жовтневого перевороту в Радянському Союзі була здійснена спроба подолання релігійних вірувань у свідомості мас.

Декретом Раднаркому РРФСР 23 січня 1918, в Україні — декретом Тимчасового Робітничо-Селянського уряду 22 січня 1919 було проголошено світський характер шкільного навчання і виховання. Завдяки цьому школа дістала широкі можливості для послідовного здійснення завдань виховання науково-матеріалістичного світогляду.

Згідно з радянською пропагандою:

  • Атеїстичне виховання здійснювалось в процесі навчання, позакласної та позашкільної роботи, а також у сім'ї шляхом створення в свідомості дітей та підлітків міцних матеріалістичних переконань. В процесі вивчення основ наук (передусім фізики, хімії, природознавства, астрономії, фізичної географії) вчителі показували протилежність між наукою і релігією, а на навчальному матеріалі з історії та літератури вони розкривали класову суть релігії та церкви і їхню роль в експлуататорському суспільстві; переконували учнів у тому, що церква виступала проти прогресу і наукової думки.

Відхід від атеїзмуРедагувати

Впровадження усіх антирелігійних заходів, зокрема у освіті, не мали корисного для радянського ідеологічного керівництва вирішення, позаяк внутрішньорелігійні пережитки, як окреслювали їх чиновники від атеїзму, жили і продовжували жити у суспільстві. Неефективним було подолання релігії як у Європейській частині Союзу, так і у Середній Азії, загалом у Союзі.

Крен до клерикалізації освіти у незалежній УкраїніРедагувати

З набуттям незалежності Україною, атеїстичне виховання позбулося державного впливу; церква і держава стали відокремлені правом і звичаєм, як того вимагає світська держава. Щоправда, при цьому відбувся крен у сторону охрищення школи, коли робляться спроби ввести катехизацію, християнське релігієзнавство як державний предмет у школі. В окремих школах також має місце викладання релігієзнавства у неспеціалізованих навчальних програмах. Сюди належать як технічні заклади вищого рівня акредитації, так і нижчого.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати