Атеїстичне виховання в школі

Атеїсти́чне вихова́ння в шко́лі — складова частина комуністичного виховання у підростаючого покоління несумісних з релігійною ідеологією основ науково-матеріалістичного світогляду. Після Жовтневого перевороту в Радянському Союзі була здійснена спроба подолання релігійних вірувань у свідомості мас.

Декретом Раднаркому РРФСР 23 січня 1918 (в Україні — декретом Тимчасового Робітничо-Селянського уряду 22 січня 1919) було проголошено світський характер шкільного навчання і виховання. Завдяки цьому школа дістала широкі можливості для послідовного здійснення завдань виховання науково-матеріалістичного світогляду.

Згідно з радянською пропагандою: Атеїстичне виховання здійснювалось в процесі навчання, позакласної та позашкільної роботи, а також у сім'ї шляхом створення в свідомості дітей та підлітків міцних матеріалістичних переконань. В процесі вивчення основ наук (передусім фізики, хімії, природознавства, астрономії, фізичної географії) вчителі показували протилежність між наукою і релігією, а на навчальному матеріалі з історії та літератури вони розкривали класову суть релігії та церкви і їхню роль в експлуататорському суспільстві; переконували учнів у тому, що церква виступала проти прогресу і наукової думки.

Атеїстичне виховання було побудоване на засадах наукового атеїзму, на взаємодії умов, що склалися в розвинутому соціалістичному суспільстві, і суб'єктивного фактора — ідеологічної роботи КПРС. Головним елементом Атеїстичного виховання в СРСР був його ідейно-теоретичний зміст, тобто наукова основа, на якій відбувалася критика релігії й обґрунтування атеїзму.

Значне місце в атеїстичному вихованні, за визначенням Української радянської енциклопедії, в СРСР посідала критика антинаукових клерикальних положень, розкриття тісного зв'язку між релігійними і націоналістичними пережитками.

Атеїстичне виховання було тісно пов'язане з ідейно-політичним, моральним, інтернаціоналістським, патріотичним, естетичним вихованням. Конституція СРСР визнавала право ведення атеїстичної пропаганди.

Основні форми атеїстичного виховання в СРСР

• Науково-атеїстична пропаганда з використанням ЗМІ, літератури і мистецтва.
• Культурно-освітня робота.
• Мережа політосвіти.
• Виховний вплив громадських організацій.
• Індивідуальна робота з віруючими.
• Атеїстичне виховання дітей у сім'ї і школі.

Відхід від атеїзму

Впровадження усіх антирелігійних заходів, зокрема у освіті, не мали корисного для радянського ідеологічного керівництва вирішення, позаяк внутрішньорелігійні пережитки, як окреслювали їх чиновники від атеїзму, жили і продовжували жити у суспільстві. Неефективним було подолання релігії як у Європейській частині Союзу, так і у Середній Азії, загалом у Союзі.

Крен до клерикалізації освіти у незалежній Україні

З набуттям незалежності Україною, атеїстичне виховання позбулося державного впливу; церква і держава стали відокремлені правом і звичаєм, як того вимагає світська держава. Щоправда, при цьому відбувся крен у сторону охрищення школи, коли робляться спроби ввести катехизацію, християнське релігієзнавство як державний предмет у школі. В окремих школах також має місце викладання релігієзнавства у неспеціалізованих навчальних програмах. Сюди належать як технічні заклади вищого рівня акредитації, так і нижчого.

Див. також

• Атеїстична держава

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Ленін В. І. Соціалізм і релігія. Твори. Вид. 4, т. 10;
• Про помилки в проведенні науково-атеїстичної пропаганди серед населення. Постанова ЦК КПРС. В кн.: Календар атеїста. К., 1959;
• Атеїстичне виховання в школі. Збірник статей. К., 1956