Асєєв Станіслав Володимирович

український письменник, журналіст

Станіслав Володимирович Асєєв (псевдонім Станіслав Васін, нар. 1 жовтня 1989, Донецьк, Українська РСР) — український письменник, журналіст і блоґер, член Українського ПЕН, засновник Justice Initiative Fund[3]. Автор роману «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала» (рос. «Мельхиоровый слон, или Человек, который думал»). Під псевдонімом Станіслав Васін працював журналістом в окупованому Донецьку.

Асєєв Станіслав Володимирович
Stanislav Aseyev.jpg
Псевдо Станіслав Васін[1]
Народився 1 жовтня 1989(1989-10-01)[2] (33 роки)
Донецьк, Українська РСР, СРСР[1]
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Місце проживання Донецьк
Діяльність журналіст, письменник, актор
Alma mater ДВНЗ ДонНТУ
Знання мов російська і українська
Членство Український ПЕН
Magnum opus В ізоляції
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка
IMDb ID 12593104

Був викрадений 11 травня 2017 року і утримувався проросійською терористичною організацією «ДНР» до 29 грудня 2019 року[4].

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка 2021 року за книгу «В ізоляції»[5].

БіографіяРедагувати

Народився 1 жовтня[6] 1989 року в Донецьку.[7]

2006 року закінчив загальноосвітню школу в місті Макіївка. У 2010 році — Донецький державний інститут інформатики і штучного інтелекту, факультет філософії і релігієзнавства, у 2012 році — магістратуру Донецького національного технічного університету, факультет комп'ютерних наук і технологій і отримав диплом магістра релігієзнавства з відзнакою.[7]

Після закінчення університету поїхав до Франції, щоб вступити до лав Французького іноземного легіону. Повернувшись в Україну, змінив багато професій: працював вантажником, стажистом у банку, копачем могил, оператором у поштовій компанії, продавцем-консультантом побутової техніки тощо.

Війна на сході УкраїниРедагувати

Як журналіст співпрацював із газетою «Дзеркало тижня»[8], журналом «Український тиждень»[9] та «Радіо Свобода»[10] під псевдонімом Станіслав Васін. За словами однокурсника Станіслава, колишнього Народного депутата Єгора Фірсова, С. Асєєв вважав своїм журналістським обов'язком залишатися в Донецьку і об'єктивно описувати події, що відбуваються[10]: «Не всі можуть знати, що відбувається на території окупованого Донбасу, не всі можуть описувати ту ситуацію, яка там відбувається. А Стас міг і описував».

 
Френсіс Фукуяма та Станіслав Асєєв у Мюнхені

ПолонРедагувати

Востаннє виходив на зв'язок з колегами 2 червня 2017 року.[11] Його місцезнаходження не було відоме, в квартирі був обшук, на дзвінки Станіслав не відповідав. Через півтора місяці, 16 липня 2017 року бойовики повідомили, що блогер затриманий за звинуваченням у «шпигунстві»[12]. Повідомляється з посиланням на екс-нардепа Єгора Фірсова, що «мамі Стаса дали письмове підтвердження. … Мати Асєєва змогла з ним побачитися. … Стас тримається добре, розуміє, що на справедливий суд сподіватися не варто. Його єдина надія — це обмін полонених».

Репортери без кордонів, Human Rights Watch, Amnesty International та Організація з безпеки і співробітництва в Європі зажадали від бойовиків звільнення журналіста.[13][14][15][16]

ЗМІ повідомили про протестне голодування Станіслава, яке він розпочав з 1 липня 2018 року.[17]

22 жовтня 2019 року бойовики заявили про «засудження» Станіслава так званою «прокуратурою ДНР» до 15 років ув'язнення[18].

29 грудня 2019 року був визволений з полону в рамках обміну «76 на 127». Разом з ним було визволено журналіста Радіо Свобода Олега Галазюка (псевдонім Мирослав Тямущий).[19][20][21]

Політична діяльністьРедагувати

Після визволення Станіслав займає активну соціальну та політичну позицію, займається питаннями прав бранців нелегальних тюрем в Росії та на окупованих територіях. 29 січня 2020 року Асєєв виступив із промовою у Раді Європи де він попросив країни-учасники ради натиснути на Росію задля звільнення полонених[22].

15 лютого 2020 року журналіст виступив на Мюнхенській конференції з безпеки, де розповів про нелюдське поводження з ув'язненими з боку бойовиків[23][24].

14 лютого 2020 року Станіслав Асєєв зустрівся із групою американських сенаторів в офісі Радіо Свобода у Празі і обговорив питання звільнення решти ув'язнених на окупованому Донбасі[25].

Літературна творчістьРедагувати

Головним прозовим твором є автобіографічний роман «Мельхіоровий слон, або Людина, яка думала». Роман надрукований у № 1—6 за 2015 рік московського журналу «Юность» та вийшов окремою книжкою у київському видавництві «Каяла» у 2016 році. У романі розповідається про історію життя автора в реаліях українського політичного та духовного середовища. Багато уваги приділяється війні на Донбасі крізь призму філософських оцінок і висновків автора. За словами головного редактора журналу «Юність» Валерія Дударєва: «Його погляд на світ не журналістський, не письменницький — він юний філософ. На сторінках роману Станіслав вивертає себе навиворіт, показує світ маленького міста, війни, що розірвала країну навпіл».[26]

ТвориРедагувати

Російськомовні
  • Шестой день: сб. поэм, рассказов и стихов / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Норд-Пресс, 2011. — 207 с. — ISBN 978-966-380-480-4[27]
  • Андерхилльские ведьмы: драма: в 2 ч. Проза / Станислав Владимирович Асеев. — Донецк: Донбасс, 2011. — 228 с. — ISBN 978-617-638-065-8[27]
  • Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: Роман-автобиография / С. Асеев // Юность. — 2015. — № 1—6.
    • (передрук) Мельхиоровый слон, или Человек, который думал: роман-автобиография / Станислав Асеев. — Киев : Каяла, 2016. — 267 с. — ISBN 978-617-7390-05-2[27]
  • В ізоляції / Станіслав Асєєв, тексти, фото; передм. Мар'яни Драч, Сергія Рахманіна, Дмитра Крапивенка; ілюстр. Сергія Захарова // К.: Люта справа, 2018. — 208 с. — ISBN 978-617-7420-18-6 (прим.: присутні кілька українськомовних статей)[28]
Переклади українською

НагородиРедагувати

У серпні 2020 року Станіслав отримав премію «Вільна преса Східної Європи[ru]» німецького фонду ZEIT-Stiftung[fr] і норвезького Fritt Ord[en][30].

3 листопада 2020 Станіслав Асєєв став лауреатом премії Національної спілки журналістів України за захист свободи слова імені Ігоря Лубченка за 2020 рік[31].

9 березня 2021 року став переможцем у «Національній Шевченківській премії 2021» за книгу «В ізоляції» у номінації «Публіцистика та журналістика»[32].

ПриміткиРедагувати

  1. а б https://id.loc.gov/authorities/no2018021356
  2. засіб масової інформації
  3. https://jif.fund/uk
  4. Стас Асеев. Первое интервью после плена // Youtube Радіо Свобода, 10.01.2020
  5. «Укрінформ»: У Києві оголосили лауреатів Шевченківської премії. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021. 
  6. Журналіст Асєєв вже другий день народження відзначає в полоні бойовиків. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 31 березня 2019. 
  7. а б Сторінка журналу "Юність" на сайті poezia.ru. poezia.ru. Архів оригіналу за 20 червня 2017. Процитовано 11 червня 2017. 
  8. Сторінка автора на сайті газети "Дзеркало тижня". Архів оригіналу за 21 квітня 2017. Процитовано 11 червня 2017. 
  9. Сторінка автора на сайті журналу "Український тиждень". Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 9 липня 2017. 
  10. а б Крутов, Марк. Зникнення журналіста Васіна в окупованому Донецьку. Міжнародну спільноту просять допомогти. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 12 червня 2017. 
  11. Сергій, Рахманін. Земля Стаса. Дзеркало тижня. Процитовано 9 червня 2017. 
  12. Терористи офіційно підтвердили: зниклий Асєєв у них, звинувачують у «шпигунстві». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 16 липня 2017. 
  13. Ukraine: Separatists free blogger held since November 2016 (англ.). Репортери без кордонів. 27 грудня 2017. Архів оригіналу за 3 вересня 2018. Процитовано 3 вересня 2018. 
  14. Украина: Блогер удерживается про-российскими сепаратистами (рос.). Human Rights Watch. 18 липня 2017. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 3 вересня 2018. 
  15. URGENT ACTION: IMPRISONED JOURNALIST MUST BE RELEASED (пресреліз). Amnesty International. 21 липня 2017. Архів оригіналу за 8 вересня 2020. Процитовано 10 лютого 2018. 
  16. OSCE Representative calls for immediate release of Donetsk journalist Stanislav Aseev one year after his illegal detention (англ.). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. 1 червня 2018. Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 3 вересня 2018. 
  17. Полонений донецький журналіст Асєєв оголосив голодування /УНН, 5.7.2018/. Архів оригіналу за 5 липня 2018. Процитовано 5 липня 2018. 
  18. Бойовики заявили про засудження журналіста Асєєва до 15 років ув’язнення. Радіо Свобода. 22 жовтня 2019. 
  19. З полону бойовиків повернули Станіслава Асєєва. Українська правда. 29 грудня 2019. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019. 
  20. Рябчун, Юлія; Андрейковець, Костя (29 грудня 2019). Україна і представники ОРДЛО обмінялися полоненими в пункті пропуску «Майорське» за формулою «76 на 127». Звільнених українців везуть до Києва. Усі подробиці в онлайн-трансляції theБабеля. thebabel.com.ua. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019. 
  21. Из плена донецких сепаратистов освобождены внештатные корреспонденты Радио Свобода. Радио Азатутюн (російською). 30 грудня 2019. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 30 грудня 2019. 
  22. Асєєв у Раді Європи попросив натиснути на Москву. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  23. 4th Ukrainian Lunch “Ukraine – Moving Ahead” on the Margins of the Munich Security Conference (Live) (англ.). 15.02.2020. 
  24. «Поки я виступаю, у центрі мого Донецька когось не по-людськи катують». Промова колишнього в’язня «ДНР» Станіслава Асєєва в Мюнхені. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  25. Асєєв попросив сенаторів США сприяти звільненню решти ув’язнених на окупованому Донбасі. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 29 жовтня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  26. Малевич, Евгений. Со студентами ГГУ встретился редактор журнала «Юность». Правда Гомель. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 11 червня 2017. 
  27. а б в Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Пошук за автором. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 26 травня 2022. 
  28. Станіслав Асєєв — В ізоляції [Архівовано 11 травня 2021 у Wayback Machine.]. docs.rferl.org. 2018 (рос.) (укр.) (https://www.radiosvoboda.org/a/29275008.html [Архівовано 21 жовтня 2021 у Wayback Machine.] опис/анотація книги на radiosvoboda.org)
  29. Станіслав Асєєв видає книгу про полон в «Ізоляції». Детектор медіа. 3 листопада 2020. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 25 січня 2022. 
  30. Free Media Awards 2020 honour courageous journalists in Russia, Azerbaijan and Ukraine. Fritt Ord (англ.). Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 23 жовтня 2020. 
  31. Станіслав Асєєв став лауреатом Національної премії за захист свободи слова. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2020. 
  32. Євгеній Морі (9 березня 2021). Шевченківська премія-2021: стали відомі імена лауреатів. suspilne.media. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021. 

Джерела і посиланняРедагувати