Астряб Матвій Григорович
Астряб Матвій Григорович (нар. 1 серпня 1843, с. Висова, Горлицький повіт, тепер Польща — пом. 18 січня 1925, Лубни, тепер Полтавська область) — український педагог, історик, краєзнавець і громадський діяч. Дійсний член Полтавської вченої архівної комісії.
| Матвій Григорович Астряб | |
|---|---|
| Народився |
1 серпня 1843 с. Висова Горлицького повіту, тепер Польща |
| Помер |
18 січня 1925 (81 рік) м. Лубни, тепер Полтавська область |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | педагог, історик, краєзнавець, громадський діяч |
| Alma mater | Київський університет |
| Діти | Олександр |
Життєпис ред.
Родом з Лемківщини, народився в с. Висова Горлицького повіту.
У 1862 р. закінчив училище в Горлицях, навчався у Перемишльській гімназії, потім у Першій Київській гімназії.
У 1873 закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Викладав у гімназіях Києва, Глухова, на Кубані.
З 1880 працював викладачем у Єкатеринограді (Краснодарі).
Від 1893 — на Полтавщині, переїхав на батьківщину дружини у Лубни.
У 1904-1910 роках був вихователем у Полтавському пансіоні для хлопчиків із бідних дворянських родин, проживав там, у 1907-1910 роках одночасно викладав латинську мову для учнів 2-ї Полтавської чоловічої гімназії. Улітку 1910 року повернувся в Лубни.
Від 1920 — завідувач Лубенського архіву. 1923 — один з організаторів з’їзду краєзнавців Лубенщини.
Батько Олександра Астряба (1879—1962), математика, професора, заслуженого діяча наук УРСР.
Діяльність ред.
Був високоосвіченою людиною, ентузіастом дослідження історії рідного краю. Ряд історичних праць опублікував у «Трудах Полтавської вченої комісії». Його праці друкувалися в «Киевской старине», «Матеріалах до української етнології», «Экономической жизни Подолии», львівській «Галичині».
1905—1917 опублікував у «Трудах Полтавской ученой архивной комиссии» 10 праць з історії Полтавщини XVIII—XIX століть. Серед них:
- «Земли церквей Лубенского Духовного правления»[1];
- «Войсковая и городская старшина в малороссийских полках в 1725 г.»[2];
- «Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг.»[3];
- «Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Пасютами (1720—1827 гг.)»[4];
- «Столетие Лубенского высшего начального училища (1814—1914 гг.)»;
- «Процессы Андрея Марковича»[5].
Ще студентом читав для своїх товаришів лекції про звичаї, історію, мову лемків. Велику за обсягом статтю про лемків та їх культурні здобутки опублікував у львівському журналі «Учитель».
Див. також ред.
Література ред.
- Ванцак Б. Сторінки життя та діяльності М. Г. Астряба. В кн.: Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської вченої архівної комісії. Полтава, 1993.
- Зленко Г.Д. Призабута автобіографія М.Г.Астряба. – «Архівний збірник на посвяту 90-річчю Полтавської архівної комісії», Пл., 1993 р., с. 130 – 135.
- Чиркова М.Ю. М.Г.Астряб і лубенські архіви. – «Архівна та бібліотечна справа в Україні доби визвольних змагань 1917 – 1921 рр.», К., 1998 р., с. 251 – 255.
Примітки ред.
- ↑ Астряб М.Г. Земли церквей Лубенского духовного правления в 1787 г.: материалы к генеральному межеванию. – ТПУАК, 1913 г., т. 10, с. 1 – 49.
- ↑ Астряб М.Г. Войсковая и городская старшина в малороссийских полках в 1725 г. – ТПУАК, 1916 г., т. 14, с. 71 – 83.
- ↑ Астряб М.Г. Население Малороссии по ревизиям 1729 и 1764 гг. – ТПУАК, 1912 г., т. 9, с. 61 – 80.
- ↑ Астряб М.Г. Старая Полтавщина и столетняя тяжба Марковичей со Свечками и Ивасютами: 1720 – 1827 гг. – ТПУАК, 1912 г., т. 8, с. 49 – 193.
- ↑ Астряб М.Г. Процессы Андрея Марковича. – ТПУАК, 1909 г., т. 6, № 1, с. 80 – 145; 1910 г., т. 7, с. 46 – 90.
Посилання ред.
- Стаття на сайті Інституту історії України Національної академії наук України [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Діячі науки і культури Лемківщини [Архівовано 18 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Енциклопедія Сучасної України. АСТРЯ́Б Матвій Григорович [Архівовано 5 липня 2017 у Wayback Machine.]