Астахове

село в Луганській області, Україна

Аста́хове (в минулому — Астахова, Астахівка) — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 847 осіб.

село Астахове
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Довжанська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040010160098623
Облікова картка Астахове 
Основні дані
Засноване 1794
Населення 847
Площа 42,54 км²
Густота населення 19,91 осіб/км²
Поштовий індекс 94867
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 47°51′32″ пн. ш. 39°36′48″ сх. д. / 47.85889° пн. ш. 39.61333° сх. д. / 47.85889; 39.61333Координати: 47°51′32″ пн. ш. 39°36′48″ сх. д. / 47.85889° пн. ш. 39.61333° сх. д. / 47.85889; 39.61333
Середня висота
над рівнем моря
154 м
Водойми річка Кріпка, Балка Гончарова
Місцева влада
Адреса ради 94866, Свердловська міськрада, с. Дар'їно-Єрмаківка, вул. Радянська, 3
Карта
Астахове. Карта розташування: Україна
Астахове
Астахове
Астахове. Карта розташування: Луганська область
Астахове
Астахове
Мапа
Мапа

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія ред.

Географічні координати: 47°51' пн. ш. 39°36' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 42,5 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 44 км від Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 39 км. Через село протікає річка Кріпка, у яку на південно-східній околиці села впадає Балка Гончарова.

Історія ред.

Засновано поселення в другій половині XVIII століття. 30 березня 1794 року військова цивільна влада дозволила полковнику Юхиму Леонтійовичу Астахову (17541822) зайняти землі по ліву сторону від річки Кріпенька. Згодом їх успадкувала його дочка Мотрона Юхимівна Астахова, яка на кошти свого чоловіка генерал-лейтенанта Олександра Матвійовича Грекова (17751854) в березні 1847 року розпочала будівництво церкви Покрови Божої Матері, яке тривало до 1853 року.

Станом на 1873 рік у слободі Астахова, центрі Астахівської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 1322 особи, налічувалось 166 дворових господарства та 7 окремих будинків[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1472 осіб (714 чоловічої статі та 758 — жіночої), з яких 1468 — православної віри[2].

1877 року за сприяння священика Н. Пономарьова в слободі було відкрито школу, у якій навчалося 62 учні.

У 1915 році слобода Астахова — центр Астахівської волості Таганрозького округу. У ній налічувалося 230 дворів, 1254 десятин землі та проживало 1826 жителів.

Під час голодомору в Україні в 1932—1933 роках село було занесене на чорну дошку[3]. У 19881989 роках після проведеної роботи з розсекречення фондів, держархівом Донецької області стало відомо, що в селі Астахове приховувалися факти про голодування людей, а районне керівництво починало писати інформаційні повідомлення, доповідні записки, службові листи вищому керівництву лише після того як лихо набирало великі масштаби[4].

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[5]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[6].

Населення ред.

За даними перепису 2001 року населення села становило 847 осіб, з них 48,29 % зазначили рідною мову українську, 51,59 % — російську, а 0,12 % — іншу[7].

Економіка ред.

Економічний сектор села представлений фермерським господарствами «Брати Єлісеєви», ТОВ «Астахівське».

Соціальна сфера ред.

У селі діють загальноосвітня школа (вул. Соколовського, 35а), фельдшерсько-акушерський пункт та спорткомплекс імені С. А. Лепського.

Релігія ред.

У селі знаходиться церква в ім'я Покрови Божої Матері, де проводяться богослужіння.

Пам'ятки ред.

На околицях Астахова виявлено 5 курганних могильників з 27 курганами.

На території села знаходиться братська могила радянських воїнів і пам'ятний знак на честь воїнів-односельців, що загинули під час Другої світової війни, а також пам'ятний знак жертвам голодомору 1932—1933 років в Україні.

Також ред.

Примітки ред.

  1. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 240)
  2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-48. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  3. «Черные доски» Голодомора — экономический метод уничтожения граждан СССР (Список) [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  4. ГОЛОД В ДОНБАССЕ В 1932—1933 гг. ПО ДОКУМЕНТАМ ГОСАРХИВА ДОНЕЦКОЙ ОБЛАСТИ [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
  5. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  7. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014.

Джерела ред.

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання ред.