Асканійська тонкорунна вівця

Аскані́йська тонкору́нна вівця́ — м'ясо-вовнова порода тонкорунних овець, виведена академіком М. Ф. Івановим в Асканії-Нова з місцевих українських мериносів.

Як порода затверджена 1934.

Серед мериносів асканійської тонкорунної вівці найкращі і найбільші у світі.

Середня вага баранів 110—120 кг, максимальна 183 кг; маток 60—65 кг, макс. 105 кг.

Настриг вовни високий: від маток 5,5—6 кг, від баранів 12—14 кг. Баран № 40 з радгоспу «Червоний чабан» (Херс. обл.) в 1957 дав світовий рекорд настригу вовни — 30,6 кг; його жива вага 135 кг.

Вовна у асканійської тонкорунної вівці густа, типова камвольна, довга (7,5—9 см), 64—60 якості, вихід чистого волокна 42—45 %.

Кількість і якість жиропоту забезпечує збереження механічних властивостей вовни під час її росту на вівці від однієї стрижки до другої. Матки відзначаються високою молочністю і плодючістю (130—140 ягнят на 100 маток).

М'ясні якості тварин високі. Поширені асканійські тонкорунні вівці в основному в Україні — в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській, Дніпропетровській, Одеській обл. і Криму.

Широко використовувалась для поліпшення тонкорунних овець в багатьох вівчарських районах колишнього СРСР.

В Україні найкращі племінні отари асканійської тонкорунної вівці створено в Асканії-Нова, радгоспах «Червоний чабан» (Херсонська обл.), «Комуніст» (Запорізька обл.), ім. Шмідта (Миколаївська обл.) і на колгоспних вівцефермах зони діяльності Генічеської державної станції з племінної роботи і штучного осіменіння сільсько-господарних тварин.

Світлини

• 
• 
• 

Джерела

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Гребень Л. К. Тонкорунне вівчарство на Україні. К.—X., 1952;
• Иванов М. Ф. Курс овцеводства. М., 1950

Посилання

• Askanian Fine Fleece sheep (англ.)
• Askanian [Архівовано 7 червня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)