Відкрити головне меню

Асадов Едуард Аркадійович

російський письменник

Едуа́рд Арка́дійович Аса́дов (рос. Эдуард Аркадьевич Асадов; нар. 7 вересня 1923, Мари, Туркменська РСР — пом. 21 квітня 2004, Москва) — російський поет. Почесний громадянин Севастополя від 21 червня 1989 року.

Асадов Едуард Аркадійович
Asadov.jpg
Народився 7 вересня 1923(1923-09-07)
Мари, Туркменістан
Помер 21 квітня 2004(2004-04-21) (80 років)
Одинцово, Московська область, Росія
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність поет, дитячий письменник, прозаїк
Alma mater Літературний інститут імені Горького
Мова творів російська
Роки активності з 1947 і 1947
Жанр поезія
Партія КПРС
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Пошани орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Дружби народів орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани» медаль «За оборону Ленінграда» медаль «За оборону Севастополя» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

З 1939 року жив у Москві. Закінчив школу в 1941 році та пішов добровольцем на фронт. У травні 1944 року в боях за Севастополь був важко поранений, втратив зір і з того часу з'являвся на публіці з чорною пов'язкою на очах.

У 1951 році закінчив з відзнакою Літературний інститут імені Горького. Як поет дебютував того ж року збіркою «Світлі дороги», до якої увійшли поема «Знову в строю» та вірші. Був прийнятий до Спілки письменників СРСР.

У наступні роки вийшло чимало книг і збірників з віршами поета. Серед них — «Сніжний вечір», «Солдати повернулися з війни», «В ім'я великої любові», «Ліричні сторінки», «Я люблю назавжди», «Не треба віддавати улюблених» і багато інших.

Асадов писав не тільки ліричні вірші і поеми, а й прозу (оповідання «Зірниці війни», «Розвідниця Саша», повість «Фронтова весна»), перекладав вірші поетів Азербайджану, Башкирії, Грузії, Калмикії, Казахстану, Узбекистану.

ЛітератураРедагувати

  • Антокольский Павел. Снова в строю // Литературная газета. — 1952. — № 4. — 8 января. — С. 3.

ДжерелаРедагувати