Ар брют

Ар брют (фр. Art Brut — грубе, необроблене мистецтво) — мистецтвознавчий термін на позначення творчості непрофесійних митців. Його запровадив у середині XX сторіччя французький художник Жан Дюбюффе для опису зібраної ним колекції картин, малюнків і скульптури, створених непрофесійними майстрами, які були маргіналами суспільства: душевнохворими, інвалідами, ув'язненими, одинаками тощо. Інколи сюди ж зараховують дитячу творчість.

«Irren-Anstalt Band-Hain» (1910) Адольфа Велфлі

В англомовній літературі використовується термін аутсайдерське мистецтво, запроваджений у 1972 мистецтвознавцем Роджером Кардиналом. Близькими є маргінальне мистецтво, наївне мистецтво, народне мистецтво, візіонерське або інтуїтивне мистецтво, примітивізм.

Визначення

У своїй книзі «Звичайна людина за роботою» Жан Дюбюффе назвав ар брютом твори всіх видів, які розкривають спонтанність, є непрофесійними і якомога менше дотримуються культурних шаблонів.

Як зауважив французький історик Мішель Рагон, «Наївне мистецтво нас заспокоює, а ар брют викликає почуття страху».

Чеський теоретик мистецтва Штефан Ткач об'єднував таку творчість з наївним мистецтвом і його наслідуванням у професіоналів під назвою інситне мистецтво (в якому переважають первісні підсвідомі фактори).

Галерея

• 
  Микита Сторожков, «Без назви»
• 
  Леонард Найт, «Гора спасіння»
• 
  Огюст Нетерер, «Відьмина голова»

Див. також

• Кіч
• Horror vacui
• Психоделічний арт
• Маргінальна музика
• Народна архітектура

Джерела

• Encyclopedia Britannica: Outsider art [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.](англ.)
• Christie's: What is Outsider art? [Архівовано 12 лютого 2018 у Wayback Machine.](англ.)

Посилання

• Дженіфер Кан, історик мистецтва — український наїв. хх ст. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](укр.)
• Ар брют как удар в солнечное сплетение. Терезия Земанкова про институализацию «сырого искусства»(рос.)
• Их коснулось безумие муз. Душевнобольные художники [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)