Архів Кабінету національніх меншин України

Архів Кабінету національних меншин України — комплекс документів, зібраних у 1920-х рр. українським вченим Євгеном Рихліком в процесі створення та розбудови Кабінету національних меншин України при Етнографічній комісії Всеукраїнської Академії наук для подальшого всебічного вивчення національностей, які мешкали на українських теренах.

Історія створення

Євген Антонович Рихлік після арешту

В основу наукового архіву Кабінету нацмен покладена колекція Євгена Рихліка (1888—1937) — вченого-славіста, філолога, краєзнавця, етнолога, педагога та громадського діяча чеського походження. З 17 липня 1920 р. до осені 1924 р. він проводив монографічне дослідження села Вільшанка на Житомирщині — своєї малої батьківщини, де зібрав унікальні матеріали з історії та культури українських чехів. Повернувшись до Києва і очоливши чеську трудову школу № 105 на Шулявці, вчений продовжував збирати колекцію, доповнивши її документами, фотографіями, рукописами, які стосувалися київських чехів. Згодом, працюючи над створенням спеціального наукового центру дослідження національних меншин України загальнореспубліканського значення, він проводив аналогічну роботу з пошуку та концентрації матеріалів стосовно усіх національностей, представлених в УСРР. 28 січня 1929 р. постановою Президії ВУАН був утворений Кабінет нацмен при Комісії української етнографії, яка після перейменування називалася Етнографічною комісією. 27 лютого 1929 р. члени Етнографічної комісії того ж року одноголосно обрали вченого на посаду керівника Кабінету нацмен. За короткий термін свого керування Кабінетом нацмен Є. Рихлік започаткував «Архів національних меншин України».

Джерела поповнення архіву

Окрім власної колекції, Євген Рихлік залучив матеріали, зібрані позаштатними членами Кабінету нацмен, державними органами влади, науковими і громадськими установами та організаціями, навчальними закладами. Він організував пошукову роботу в архівах УСРР, інших республіках та за кордоном. У Києві Є. Рихлік домовився про співпрацю з Етнографічним музеєм, Центральною державною польською бібліотекою та Історико-етнологічним відділом КФ ВУНАС, Інститутом єврейської пролетарської культури; у Житомирі — з чеським семінаром ІНО і архівом; у Червонограді — з педтехнікумом; у Мелітополі та Маріуполі — з краєзнавчими музеями; у Кам'янці-на-Поділлі — з викладачами ІНО; у Преславі — з болгарським педтехнікумом. Вони стали важливими джерелами поповнення наукового архіву Кабінету нацмен. Дуже плідно працював вчений в Ніжині, де керував чеським семінаром і брав активну участь у роботі Товариства краєзнавства, здійснюючи безпосередній зв'язок НІНО з Кабінетом національних меншин. Наприкінці 1930 р. Є. Рихліку вдалося налагодити контакт з найвіддаленішими національними поселеннями УСРР. Серед кореспондентів кабінету були наукові співробітники ВУАН, ЛДУ, краєзнавчих музеїв, викладачі, аспіранти та студенти середніх спеціальних, вищих, партійних навчальних закладів, працівники бібліотек, архівів, лікарень і навіть прості колгоспники з числа національно свідомих мешканців колоній. Крім того, на початкових етапах збирання матеріалів з українського «нацменознавства» Кабінет національних меншин міг використати і кореспондентську мережу Етнографічної комісії, яка на 1 січня 1930 р. становила приблизно 2000 дописувачів. До свого арешту Є. Рихлік встиг ініціювати роботу співробітника Кабінету національних меншин з Житомира В. Гнатюка по виявленню та опису чеських справ у Волинському архіві. Є. Рихлік звернувся до Центрального архівного управління з проханням допомогти Кабінету. У Київському історичному архіві були введені до штату єврейський та польський архівісти.

Доля архіву

У січні 1931 р. Євгена Рихліка було заарештовано за звинуваченням у контрреволюційній та націонал-шовіністичній діяльності на користь буржуазної Чехословаччини, а роботу Кабінету нацмен паралізовано.Це завдало серйозного удару по нацменознавству та призупинило пошук і аналіз нацменознавчих матеріалів, які припинили концентруватися в науковому архіві нацмен, осідали по розпорошених державних установах, у приватних осіб. Архів Кабінету нацмен було передано разом із матеріалами Етнографічної комісії ВУАН до Інституту українського фольклору АН УРСР, заснованого 1936 р., який після повернення з евакуації, у липні 1944 р., було перетворено на Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР (з липня 1964 р. — імені М. Т. Рильського, а з 1994 р. — сучасна назва).

Характеристика матеріалів

Матеріали архіву Кабінету для вивчення національних меншин України Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук зберігаються у Відділі рукописних фондів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України. На 18 жовтня 1958 р. Фонд 7 Нацмен, описаний Л. М. Товстоліс, охоплював 1869—1931 рр. і мав 89 одиниць збереження. На 15 жовтня 1930 р. в «Описі матеріалів Кабінету нацмен», складеному виконуючим обов'язки керівника Кабінету нацмен професором Євгеном Антоновичем Рихліком, зазначено дванадцять відділів, які включали 142 справи. Відомо, що на момент створення «короткого реєстру колекцій та матеріалів» цього наукового архіву, Є. Рихлік продовжував отримувати нові надходження. Цілком ймовірно, що зібрані Кабінетом архівні матеріали частково втрачені, що було обумовлено низкою об'єктивних причин. Архів містив загальний відділ, до якого увійшли програмні статті та тексти доповідей Євгена Рихліка, таблиці, діаграми, проаналізовані статистичні дані, які віддзеркалювали «національний склад округ УРСР». Крім того, було сформовано болгарський, албанський, грецький, циганський та чеський відділи. Архів Кабінету нацмен складається з рукописних та друкованих документів, примірників преси, афіш, програм, реклами, календарів, фольклорних збірок, епістолярії, щоденників, фотознімків, статистичних та історичних досліджень тощо, де міститься цікава і важлива інформація з життя представників різних народів.

Джерела

Рихлік Є. Науково-дослідча праця серед нацменів / Є. Рихлік // Бюлетень Етнографічної комісії ВУАН. — 1918. — № 10. — С. 1–8. Рихлік Є. Кабінет нацмен / Є. Рихлік // Вісті Всеукраїнської Академії наук. — 1930. — № 2. — С. 39–41. Павленко Л. Передумови комплексного наукового дослідження національних меншостей України у 1920-30- ті рр. / Л. Павленко // Археологія та етнологія Східної Європи: матеріали і дослідження. — Одеса, 2002. — Т. 3. — С. 209—210. Павленко Л. Програма вивчення національних меншостей України (кінець 20-х — початок 30-х рр. ХХ ст.) та результати її здійснення / Л. Павленко // Народознавчі зошити. — 2001. — № 3. — С. 607—610. Павленко Л. А. Науково-педагогічна та громадська діяльність Євгена Рихліка: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук: спец. 07.00.01 «Історія України» / Л. А. Павленко. — Чернігів, 2007. — 20 с. Павленко Л. Євген Рихлік: формування та еволюція історичного світогляду / Л. Павленко // Сіверянський літопис. — 2001. — № 5. — С. 89–97. Павленко Л. Участь Є. Рихліка у русі національно-культурного відродження українських чехів у 1920-х рр. / Л. Павленко // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка. — Чернігів, 2004. — Вип. 27. — Серія: Історичні науки. — № 2. — С. 96–104. Pavlenko L. Přínos Evžena Rychlíka ke studio historicko-kulturniho dědictví čechů na Ukrajině / L. Pavlenko // Řada společenských věd. Sborník prací Pedagogické fakulty Vasarykovy universityю. — Brno, 2010. — Č. 24. — S. 143—149. Павленко Л. А. Створення архіву національних меншин України в контексті розгортання вітчизняних нацменознавчих досліджень 20-х рр. ХХ ст. // Бібліотека. Наука. Комунікація.: матеріали Міжнар. наук. конф. (Київ, 6–8 жовт. 2015 р.): в 2 ч. Ч. 2 / НАН України, Нац. Б-ка України ім. І. В. Вернадського, Асоц. б-к України, Рада дир. б-к та інформ. центрів академій наук — членів МААН // Л. А. Павленко. — К., 2015. — С. 118—120. Павленко Л. А. Науково-педагогічна та громадська діяльність Євгена Рихліка: Дис…канд. іст. наук: спец. 07.00.01 / Л. А. Павленко. — Чернігів, 2007. — 231 с.