Архара

населений пункт у Росії

Архара — селище міського типу, адміністративний центр Архаринського району Амурської області. Залізнична станція Архара, що належить до Транссибірської магістралі — найзахідніша станція Далекосхідної залізниці.[2] Населення на 2009 рік становить 9800 осіб. У склад муніципального утворення Архара входять також село Бон і залізничні станції Архара і Журавлі[3].

Селище міського типу
Архара
рос. Архара

Координати 49°25′32″ пн. ш. 130°04′41″ сх. д.H G O

Країна  Росія[1]
Область Амурська область
Район Архаринський район
Міське поселення Архара
Голова Бочкарьов Олександр Миколайович
Дата заснування 1911
смт з з 1950
Площа 14,4  км²
Висота центру 161 м
Населення 9744  (2010)
Густота населення 677  осіб/км²
Часовий пояс UTC+9
Телефонний код 41648
Поштовий індекс 676740
Автомобільний код 28
Ідентифікатор 10 205 551
GeoNames 2027487
Архара. Карта розташування: Росія
Архара
Архара
Архара (Росія)
Мапа

Географія

ред.

Клімат

ред.
Клімат Архари
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,6 3,5 13,8 21,2 24,8 26,5 26,0 20,5 12,6 4,7 0,2 12
Середня температура, °C −5,7 −4,8 0,0 9,0 15,7 19,3 20,9 20,2 15,0 8,1 1,8 −2,5 8
Середній мінімум, °C −8,8 −8 −3,4 4,2 10,3 13,9 15,4 14,5 9,5 3,7 −1,1 −5,2 3
Норма опадів, мм 43 38 33 40 44 60 61 45 41 41 43 47 536
Джерело: climate-data.org

Історія

ред.

Селище засноване у 6 грудня 1911 року[4]. Вважається, що свою назву селище отримало завдяки генерал-губернатору Приамур'я Миколі Львовичу Гондатті[ru]. За іншою версією населений пункт названий на честь місця народження генерал-губернатора Східного Сибіру Миколи Миколайовича Муравйова, який отримав титул графа від імператора за приєднання Амурських земель згідно з договором, укладеним із Китаєм. Він народився у місті Архангельськ, яке в народі називають Архара.

За іншою теорією до 20 століття Архара носила назву «Ар-Біра», де евенкійське слово «арі» означало «протока між озер», а слово «Біра» — це позначення однієї з етнічних груп евенків «бірарів», але в цьому випадку слово «Біра» вживається в значенні «ріка», тобто річка, що має багато приток. У 20 столітті Ар-Біра отримує нову назву — Архара, де слово «хара», що пішло від евенкійського слова «Хара» позначає «житло». З точки зору тюркських мов Архара може мати й інший переклад. На якутській мові «арии» — масло, «хара» — чорний, а загальний переклад — чорне масло, тобто це означало, що в басейні річки Архара присутні виходи нафти.

Населення

ред.
Чисельність населення
1939[5]1959[6]1970[7]1979[8]1989[9]2002[10]2009[11]
58738738962710 85013 19210 8479816
2010[12]2011[13]2012[14]2013[15]2014[16]2015[17]2016[18]
9585955693989279912690448965
2017[19]2018[20]
88428728
2500
5000
7500
10 000
12 500
15 000
1939
2002
2013
2018

Пам'ятки

ред.

Навколо поселення розташована ботанічна пам'ятка природи: Зелена зона смт. Архара, створена у 1978 році.

У селищі є краєзнавчий музей, філіал Сучасної Гуманітарної академії, професійне училище № 15, три середні школи, одна музична школа, доросла і дитяча бібліотеки, залізнична бібліотека, стадіон «Юність» на 1200 місць. Будується новий православний храм «На честь новомучеників Російських».

На території селища встановлений пам'ятник Володимиру Леніну.

Промисловість

ред.

На території селища з 1947 по 1998 рік функціонував архаринський пивзавод «Пиво», роботу якого у 2002—2003 роках місцева влада намагалась відновити[21]

Джерела

ред.
  1. а б ОКТМО. 185/2016. Дальневосточный ФО
  2. Транссиб-99: От Амура на запад. Архів оригіналу за 8 лютого 2008. Процитовано 25 травня 2011.
  3. Закон Амурской области от 18 ноября 2005 г. N 91-ОЗ «Об установлении границ и наделении соответствующим статусом муниципального образования Архаринского района и муниципальных образований в его составе» (с изменениями от 29 октября 2007 г., 30 июня 2008 г.)[недоступне посилання з лютого 2019]
  4. База данных «Территориальное устройство России». Архів оригіналу за 28 листопада 2010. Процитовано 14 вересня 2011.
  5. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность сельского населения СССР по районам, крупным селам и сельским населённым пунктам - районным центрам. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  7. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  8. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  9. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  10. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
  11. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  12. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов
  13. Амурская область. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2009-2014 годов
  14. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  16. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  17. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  18. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  19. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  21. http://www.nubo.ru/pavel_egorov/books/arhara.html [Архівовано 24 листопада 2011 у Wayback Machine.] Мифы, вопросы и другие заметки о пивзаводах России. Архара.

Посилання

ред.